Ба та Ді: як дніпровські пенсіонери приміряли на себе нові професії

Таисия Кузьменко
    -

Як ви думаєте, чому чимало пенсіонерів годинами сидять на лавочках біля під’їзду й обговорюють серіали, владу, політику, а найбільше сусідів? Хтось молодий подумає, що так прийнято на пенсії. Психологи ж пояснюють цей стереотип так: у житті людей на пенсії мало цікавих подій, і вони спостерігають за чужим. А своє тим часом скорочується день за днем. Не секрет, що багато людей старшого віку, маючи досвід і знання, хотіли б ще попрацювати, але з цим і в молодших проблеми. Шукачам роботи уже після сорока роботодавці натякають, що хотіли б бачити в компаніях і на підприємствах молодих.

Шістьох із п’ятнадцяти взяли на роботу

Трудолюбами називали 15 людей старшого віку, які долучилися до Тижня дорослого стажера у Дніпрі і приміряли на себе різноманітні професії. Організатори цього унікального проєкту — PRoektor та благодійний фонд «Життєлюб».

Сім днів дніпряни від 65 до 86 років освоювали цікаві професії: карамельє, флориста, культурного ревізора, журналіста, ресторанної хостес, баристи, стиліста жіночої білизни, вчителя танго тощо. Протягом тижня вони демонстрували, наскільки люди 60+ можуть бути активними, позитивними і професійними. А в делікатності, щирій увазі до клієнтів можуть дати уроки молодим колегам.

— Мета проєкту — зруйнувати стереотипи в українському суспільстві про некомпетентність і непрофесійність людей старшого віку, — говорить Влада Миколюк, засновник PRoektor. — До того ж по можливості допомогти їм з працевлаштуванням. Ми впевнені, цей проєкт зміг акцентувати увагу власників бізнесу на тому, якою творчою енергією вони здатні збагатити свій колектив, запросивши хоча б на часткову зайнятість Ба чи Ді. І повірте, ніхто не буде так цінувати роботу, як вміють вони.

Бажаючих показати, як люди старшого віку можуть опановувати нові професії, у Дніпрі виявилося сорок, що немало здивувало організаторів, адже на подібну акцію в Києві відгукнулися лише десять. А ще здивувало, що взяти до себе на стажування пенсіонерів погодилися відомі компанії. В результаті шістьох стажерів запросили на роботу на часткову зайнятість, а один чекає результатів співбесіди для отримання класної роботи на повний день.

В основному Ба та Ді стажувалися в професіях, відмінних від тих, якими займалися раніше. І від пізнання нового в молодіжних колективах, де знадобилися їхні знання і досвід, враження в них найяскравіші, емоції найпозитивніші, всі вони вдячні організаторам проєкту. Як працювалося трудолюбам? Що дало їм стажування? Думками дніпряни золотого віку поділилися з журналістом «Нашого Міста».

У «Мишах Бляхера» як у своїй тарілці

67-річна Любов Крисанова не з тих, хто не знає чим зайнятися на заслуженому відпочинку. Заступник голови волонтерської комісії Шевченківської районної ради ветеранів, активістка клубу людей поважного віку в ТРЦ «Дафі», член Спілки жінок Дніпра та області постійно в турботах про людей, які особливо потребують допомоги.

Журналісти Дніпра пам’ятають, як свого часу, ще головою правління благодійної організації «Милосердя і молодь», вона допомогла знедоленому безхатченку Генадію Полякову, котрий не міг ходити, а повзав. Волонтери відшукали нещасного в одному з підвалів і з’ясували, що ноги в нього ампутовані, рідних немає. В результаті чоловіка пролікували в четвертій міській лікарні, а соціальна служба направила його до інтернату.

Тож, Любов Іларіонівна добре знає життя в усіх його проявах, має добрий запас душевного тепла й уваги до людей. З 15 років пішла працювати помічником кухаря, згодом стала кухарем. Розуміє, як важливо не лише смачно приготувати, а й майстерно подати. І, хоч потім двадцять років трудилася в одному з цехів заводу ім. Карла Лібкнехта, далі працювала на метизному заводі, дорослу стажерку зацікавила можливість спробувати себе адміністратором у ресторані «Миші Бляхера».

— Я потрапила в працьовитий, згуртований, дружелюбний до мене колектив, — розповідає вона. — Дуже рада, що отримала новий досвід, справжнє задоволення від роботи. В мої обов’язки входило зустріти гостей ресторану, запропонувати зручне місце, підвести офіціанта. Словом, зробити все, аби наші гості завітали до нас ще не раз. А меню ресторану, обстановка й увага до відвідувачів дуже сприяють цьому.

За словами організаторів акції, власник ресторану «Миші Бляхера» Руслан Буряк упевнений, що співробітники старшого віку, наприклад, на посаді адміністратора, відрізняються від молодих щирою турботою, увагою й терпінням, аби гості дійсно почувалися як удома.

Погода з третього дубля

70-річна Лідія Сбітенкова – «Суперпані Дніпра-2018». Раніше вона працювала бухгалтером, а зараз яскрава харизматична жінка тиждень стажувалася тележурналістом на 9 телеканалі.

Цей час подарував мені чимало нових знань та відкриттів, — каже вона. — Я побачила, що робиться по інший бік екрана, як знімається сюжет, відбирається потрібне при монтажі, важливо вкластися в час ефіру, бо відлік іде не на хвилини, а на секунди. Як працюють телеведучі, тележурналісти і телеоператори — все було цікаво.

Найцікавішими днями стажування вона вважає перший і останній. Перше в житті інтерв’ю вона брала у свій день народження у такого ж стажера, як сама, — Юрій Кандауров пробував себе у професії карамельє в дитячому кафе. Ввечері того ж дня вона дивилася інтерв’ю, взяте під керівництвом куратора Юлії, в новинах телеканалу.

— Усі мої рідні та друзі дивилися новини, підтримували мене, — згадує Лідія Володимирівна. — А останній день стажування запам’ятався моїм виходом у телеефір як ведучої погоди. Я трохи хвилювалася, й запис пройшов з третього дубля, та, виявляється, для стажера це добре, навіть у професіоналів бувають по одному-два дублі. Вищою похвалою були слова куратора, що з мене б вийшла хороша телеведуча, про це вона сказала й директору телеканалу. Проєкт переконав: я ще багато можу, незважаючи на вік. Тому моя порада ровесникам – пізнавайте нове, вірте в себе, свій життєвий досвід, можливості. Ніколи нічого не буває пізно!

Культурний ревізор

Унікальне стажування випало 67-річній Олені Касторних. На сім днів колишня співробітниця комунального підприємства приміряла на себе професію ревізора культурних закладів. В управлінні культури облдержадміністрації їй запропонували відвідати театри, музеї, бібліотеки обласного центру й оцінити заклади як споживач.

— Я вже дев’ять років на пенсії, більше в турботах про чоловіка, дітей, онуків, про свої інтереси думала в останню чергу, — розповіла Олена Леонідівна. — Тож, коли донька побачила у фейсбуці інформацію про цей проєкт і запропонувала мені спробувати, я відразу погодилася. Захотілося зробити щось корисне для людей у рідному місті, зокрема у сфері культури, і, звичайно ж, було цікаво опанувати нові навики.

На відміну від інших стажерів, Олена працювала сама, без колективу. Вона відвідала театри опери та балету, драми та комедії, обласну філармонію ім. Когана, історичний музей ім. Яворницького, художній музей, обласну наукову бібліотеку та інші заклади. Головним завданням було виявити, наскільки вони зручні та комфортні для мешканців Дніпра й гостей.

— Про це я написала у своєму звіті для облдержадміністрації, — розповідає жінка. — А ще мені потрібно було дізнатися, чи добре знають городяни бібліотеки та музеї. Справжнім квестом виявилося знайти кілька музеїв та бібліотек, запитуючи у мешканців обласного центру. Тож загальне побажання до багатьох закладів культури – більше дбайте про зовнішню рекламу.

Олені Леонідівні сподобалось стажування, вона сподівається, що її ревізорство посприяє більш ефективній роботі закладів культури та їхній зручності для людей.

Він фанатіє від автомобілів

86-річний Семен Фрідман – найдосвідченіший стажер. Він мало не все життя за кермом. Коли дружина помічає, що в нього псується настрій, одразу пропонує сходити в гараж, до авто, там його душа радіє, всі хвороби проходять. Без машини він не може, і зараз ще за кермом.

Хлопчиком утік на фронт, був поранений і контужений. Повернувся героєм. Вчився в автодорожньому технікумі, подальшу трудову діяльність пов’язав із автотранспортом. Більше сотні людей навчив водити автомобіль. Завжди підкреслював, як важливо водіям бути на дорогах взаємно ввічливими, дбати про безпеку.

— За роки роботи вивчив усі марки радянських авто. Покажіть мені будь-яку гайку чи болт, я вам скажу, з якого вони автомобіля, — говорить ветеран. — Які зараз сучасні автомобілі! Хто з водіїв тепер відкриває капот? А колись же казали, якщо ти не слюсар, як справишся з «Москвичем»?

У рамках проєкту чоловік став помічником майстра в Mercedes Benz «Віктор і сини» і в захваті від стажування.

— Тут гарні можливості для ефективного обслуговування автомобілів, прекрасні умови для роботи, — каже Семен Семенович. — Ось підйомник для авто, я натискаю кнопку, і він піднімає на потрібну висоту солідний «Мерседес». А коли я працював, хіба було таке? Були лише ями, та ще й без світла. Працювати тут саме задоволення.

Просто Світлана познайомилась з тезкою

69-річна Світлана Філатоваза професією медпрацівник, зараз на пенсії. Коли їй запропонували стажування у відділі внутрішнього PR, одразу погодилася, бо любить спілкування з людьми. Жінка брала участь в організації кількох заходів для співробітників компанії.

— Я потрапила на стажування в молодий, креативний колектив компанії «Простор», — розповідає вона. — Стажування зворушило в мені найкращі емоції, скільки нового, цікавого є в житті. Я помолодшала, стрепенулась, мене всі називали просто Світланою, і це було зручно. За тиждень стажування в мене додалося 350 друзів у фейсбуці.

Під час тренінгів для нових співробітників Світлана вела розминку. Коли щось не виходило, їй допомагали, підказували, і все налагоджувалося.

— В останній день стажування в місті проходив легкоатлетичний забіг, де перше місце здобула працівниця нашої компанії. Ми вболівали за неї, раділи за її успіх, а потім сфотографувалися з першою леді міста, моєю тезкою, — поділилася Світлана.

Неймовірний букет для Олени

82-річна Олена Хмеловська має поважний досвід роботи в мережевому маркетингу, але вирішила попрацювати флористом у салоні квітів і подарунків Missis Norris. Координаторка проєкту думала поїхати з нею разом у перший день стажування, але не встигла. Олена Михайлівна ще напередодні помчала туди сама, аби швидше включитися в роботу.

— Як же багато значать у житті квіти! – розповідає вона. — Нам дарують їх – ми молодшаємо, радіємо, це як маленьке свято. Робота додала мені енергії та настрою, бо, чесно кажучи, таких красивих квітів із Голландії, інших європейських країн не бачила ніколи в житті. Колектив чудовий, мені захотілося пригостити їх домашнім печивом, про яке говорили, що таке смачне, й торта не треба. А мені на 8 Березня подарували неймовірний букет. Вірите, їду в трамваї, а увага всього вагону на мене, питають, де такі букети, куди бігти за такою красою. Йду додому, а за мною біжать спитати про букет. Поки до квартири дійшла, кілька презентацій провела.

У захваті від власних цукерок

64-річний Юрій Кандаурові до стажування працював на кондитерській фабриці. Правда, електромеханіком. Протягом тижня дорослого стажера Юрій був карамельє в Zuckerwill – солодкий простір. Якщо коротко, він у захваті від створення цукерок, а в колективі в захваті від самого Юрія Івановича.

— Цей тиждень запам’ятається на все життя. Ніколи не думав, що і в старшому віці так цікаво опановувати нову професію, нові знання, — каже чоловік. — Я працював на кондитерці, але в іншій іпостасі, знав технологію виготовлення, але сам ніколи не робив продукт. Тут же виготовляв дуже красиву й смачну продукцію, разом з іншими працівниками проводив майстер-класи для дітей. Їм було все цікаво: як солодка маса виливається на стіл, що туди додається, як її охолоджують та ріжуть. Особливо діти були в захваті від цукерок-смайликів. У перспективі періодично буду проводити подібні майстер-класи й для людей поважного віку. Побажаю ровесникам сміливіше пізнавати нове та шукати можливості застосувати свої знання й досвід.

Таїсія КУЗЬМЕНКО.

Фото Валерія КРАВЧЕНКА, Володимира ФЕДОРИЩЕВА та PRoektor.

Підготувала Таїсія КУЗЬМЕНКО.

Фото Валерія КРАВЧЕНКА, Володимира ФЕДОРИЩЕВА та PRoektor.

Поделиться: