«Я завжди не дуже вірив у силу пропаганди, бо люди постійно вірять лише в те, що їм приємно, навіть у пропаганду», — наголошує відомий український журналіст та письменник Віталій Портніков. Він завітав до альма-матер — ДНУ імені Олеся Гончара і розповів про роль медіа в передвиборний період, дилетантизм у політиці та появу української ідентичності.
МІСТО НА ТРЬОХ ПАГОРБАХ
На ставлення публіциста до Дніпра та журналістики неабиякий вплив мав відомий дніпровський письменник та журналіст Михайло Шатров.
— Якось я прогулювався вулицею Старокозацькою, — розповідає Портніков, — і побачив меморіальну дошку Михайлу Шатрову, автору книжки «Місто на трьох пагорбах». Згадалося, як після переїзду до Дніпропетровська не міг звикнути до цього міста. Воно мені здавалося незрозумілим. А ця книжка примусила думати інакше. Я зацікавився автором, вирішив взяти у нього інтерв’ю. Виявилося, він жив у сусідньому будинку. Ми поспілкувалися. Шатров розповідав багато про Катеринослав. На жаль, наступного року він помер. В журналістиці важливо вміти створити якийсь образ та історію, щоб зацікавити читача. Адже журналістика завжди складалась з особистостей, а не з новин.
ВМІННЯ БАЧИТИ І ПОКАЗУВАТИ
Медійник вважає, що для досягнення успіху в публіцистиці потрібно змінити реальність навколо себе та працювати з різними аудиторіями.
— Важливо знаходити прості слова, щоб тебе читали навіть ті, хто з тобою не погоджується, — підкреслює він. — Мені завжди важко було працювати з російською аудиторією, просувати українську позицію. Якщо в Росії ще є люди, які вважають дії Путіна злочином, то в цьому і моя заслуга. Але коли його обрали на другий термін, такі можливості зникли. Фактично в РФ встановили абсолютний контроль над телебаченням. Я намагаюсь говорити і з польською аудиторією. Зазвичай для поляків Україна — держава лише з чотирма областями, західними. Ми маємо створювати образ країни, яка не обмежується досвідом історичних проблем кількох регіонів.
Віталій Портніков згадав і про відсутність України в контексті міжнародної журналістики. За його словами, в Радянському Союзі в усьому відчувалась рука Кремля. «У Москві хотіли, щоб ми дивились на світ їхніми очима. І навіть зараз таких людей залишилось багато, починаючи з президента України», — говорить журналіст.
Визначною подією для Портнікова став приїзд 40-го президента США Рональда Рейгана. Цей захід залишив значний відбиток на світогляді майбутнього публіциста.
— Вперше за багато років до нас завітала така політична сенсація. Я прийшов на пресконференцію від газети «Молодь України». Коли представився кореспондентом з України, американські журналісти встали. Вони просто ніколи не бачили людини з Союзу, яка б не казала «Москва» або «Росія». Розвиток будь-якої країни відбувається за безпосередньої участі журналістів. За їхнього вміння небайдужими очима подивитися на власний світ, місто, країну. Розказати читачеві чи глядачеві про навколишній світ так, щоб вирвати його із кола повсякденних проблем, навчити робити правильні висновки про реальне життя, — впевнений Віталій.
СВІТ ФАНТАЗІЙ ТА «ХОТЄЛОК»
Електорат діючого президента України Володимира Зеленського журналіст порівняв із дитиною, яка стає легкою здобиччю популістів та дилетантів.
— Що відбувається, коли людина занурюється у світ низькопробних серіалів та гумористичних шоу? Доросла людина перетворюється на дитину з дитячою свідомістю. Люди, які зняли з себе відповідальність, поплатяться за це. Бо в них заберуть можливості для розвитку. Коли журналісти забувають, як Володимир Зеленський, про свою місію, то зраджують країну.
А що робити, коли влада вирішує за журналістів, що писати, а що ні?
Адже президент доручив Кабінету Міністрів до кінця року розробити законопроєкт про врегулювання діяльності засобів масової інформації, про що йдеться в указі №837 від 8 листопада. Цей документ має містити положення про вимоги до новин та стандарти, механізми запобігання розповсюдженню недостовірної, спотвореної інформації, її спростування, заборону фізичним та юридичним особам держави-агресора володіти або фінансувати медіа в Україні, а також посилити відповідальність за порушення законодавства про інформацію. А 6 листопада Зеленський створив Раду з питань свободи слова та захисту журналістів, яка вирішуватиме, хто є журналістом, а хто ні.
Віталій Портніков вважає, що задати стандарти новин нереально. Бо для «акул пера» існує лише один стандарт та зброя — правда. «В сучасному інформаційному світі дуже важко приховати правду. Чим більше ти її приховуєш, тим більше отримуєш. Я переконаний, що всі ці дії (доручення президента. — Авт.) — за рахунок повного дилетантизму нової команди, яка прийшла до влади після цьогорічних виборів. Я не вважаю, що політиці можна навчитись. Якщо дилетант приходить в політику, він її руйнує. На жаль, ми в цьому змушені переконатись на власному досвіді», — наголошує журналіст.
ЧИННИКИ ДЕМОКРАТІЇ
На думку українського колумніста, корупція та бідність зберігають умовну демократію в Україні та не дають їй перетворитись на авторитарну державу. «Якщо в нас відкриють нафтові родовища, то вже завтра тут буде путінський чи лукашенківський режим. Україну від цього рятує тільки бідність — відсутність грошей для економічного зростання. В бідності вихід, як і в корупції. В країнінастає баланс шляхом корумпованості. Поки держава не буде демонополізована, ми залишимось звичайним знаряддям для олігархічного свавілля. Бо кожний економічний реванш наближає Україну до економічної руїни», — переконаний медійник.
Портніков погоджується, що медіаосвіта у школах може, хоча й не суттттєво, вплинути на покращення критичного мислення громадян. За думкою журналіста, тільки читання книжок заставляє думати. «Критичне мислення з’являється тільки тоді, коли людина багато читає. Я не погоджуюсь з чинним міністром культури, що художня література не потрібна. Коли людина читає, вона переконується, що всі ситуації в житті можна спрогнозувати. Все, що ми переживаємо зараз, і наше майбутнє вже давно описано у світовій літературі. Тому інколи нудно спостерігати за тим, що відбувається в політиці, економіці та суспільстві», — підсумовує Віталій Портніков.
Довідка «НМ»
Віталій Портніков народився 1967 року в Києві. 1985-го переїхав до Дніпропетровська і вступив на філологічний факультет ДДУ. Бо, за його словами, у столиці для євреїв були обмеження для вступу. А через три роки перевівся на факультет журналістики МДУ імені М.В. Ломоносова, який і закінчив 1990-го. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань.
Засновник і ведучий телевізійної дискусійної програми «Політклуб» на телеканалі «Еспресо». Співпрацює з радіо «Свобода» з 1991 року. У російській редакції цієї радіостанції веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору. Автор книг «Чому Медведєв», «Богородиця в синагозі» та «Тюрма для янголів».
Катерина Гаценко
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение
