Чому потрібно вчитись надавати першу домедичну допомогу
Дорогий, респектабельний і дещо пафосний ресторан у центрі Дніпра. Пишне святкування 80-річного ювілею. Десятки гостей п’ють шампанське, смакують делікатеси та посміхаються. Раптом одна з гостей, пані років 70, блідне і втрачає свідомість. Перша думка – серце. Гості терміново викликають «швидку» – комерційну та звичайну.
Жоден із офіціантів чи адміністраторів навіть не намагається допомогти – всі заклякли біля стіни і дивляться, як людина напівлежить на розкішному кріслі. Раптом ювіляру спадає на думку, що можливо жіночка вдавилася. Він намагається застосувати прийом Геймліха, але марно – такими навичками треба володіти на практиці.
Час спливає… Дев’ять, десять хвилин. На 12-й у ресторані з’являється бригада «швидкої». Починаються реанімаційні дії, але все марно. Людина не дихає вже 12 хвилин, серце зупинилося. Так обірвалося людське життя лише тому, що ніхто не зміг вчасно надати допомогу, а «швидка» суботнього вечора їхала занадто довго. Пізніше медики підтвердять – людина вдавилася шматочком їжі, але її можна було врятувати декількома простими маніпуляціями.
Паніка – це ворог
Будь-яка побутова ситуація може стати надзвичайною. «Швидка» не приїде навіть на екстрений виклик миттєво — хвилин за десять, не раніше. Тож надати першу допомогу і протримати людину до прибуття лікарів зазвичай доводиться тому, хто перший опинився на місці події. Але чи багато із вас вміють робити штучне дихання, зупинити кровотечу чи застосувати прийом Геймліха?
Завдяки КП «Госпітальєри Дніпра» кожен може опанувати курс домедичної допомоги. Ветерани, добровольці-парамедики об’єдналися на чолі з Яною Зінкевич, аби ділитися здобутими в боях та на сертифікованих курсах знаннями, навчати рятувати найцінніше, що є в людини, — життя. Нас зустрічає привітна інструктор Юлія Шевчук.
«Запам’ятайте, паніка – найстрашніший ваш ворог, — каже вона. — Той, хто надає допомогу, має зберігати спокій, щоб не припуститись помилок. Оцініть ситуацію, визначте фактори небезпеки, подумайте, що вам треба для надання допомоги».
Ми розглянули ситуацію, свідком якої я стала, — людина вдавилась. Юлія показує, що робити, якщо постраждалий притомний, кашляє і реагує на вас.
«По-перше, людину потрібно заспокоїти, — наголошує інструктор. – Простежте, щоб постраждалий кашляв правильно: він має глибоко вдихнути, спертися на якийсь предмет, нахилитись і на видиху максимально кашлянути. У випадку ж повного вдавлення, коли людина не може цього зробити, то згідно з протоколом Європейської ради реанімації роблять п’ять ударів між лопатками у верхній третині спини. Якщо це не викликало потрібного ефекту, переходять до прийому Геймліха»
Цей прийом ви, напевне, бачили у кіно — людину обіймають ззаду, злегка струшують, і зайвий предмет вилітає з рота. Насправді, все інакше.
«Людину нахиляють уперед і фіксують ногою на випадок падіння. Кулаком натискають на ділянку сонячного сплетіння п’ять разів. Тиснути треба на себе і дещо вверх, — зазначає Юлія».
Так, нещодавно у Дніпрі поліцейський привів у дитсадок дитину і раптом побачив, як інший малюк вдавився млинцем за сніданком. Чоловік швидко відреагував, провів усі необхідні заходи для реанімації і врятував дитину. Але ж поліцейських вчать надавати першу допомогу, а чи вміє це робити вихователька або медсестра у дитсадку? Статистика невтішна – у Дніпрі менше одного відсотка населення володіють навичками домедичної допомоги.
Тренування на… Валєрчику
Я намагаюся застосувати теоретичні знання на манекені – його тут називають Валєрчиком.
За нашим сценарієм постраждалому не допоміг прийом Геймліха, і він втрачає свідомість.
Слухаємо дихання – два-п’ять видихів за десять секунд є нормою, а от менше – вже привід для хвилювання. Якщо при переслуховуванні результат досі менше норми, зволікати не можна – потрібно негайно робити серцево-легеневу реанімацію. Спочатку обов’язково перевірте, чи вільні дихальні шляхи: злегка відкрийте людині рот і загляньте в нього. Якщо є сторонні предмети, поверніть голову потерпілого на бік і видаліть їх.
«Станьте на коліна збоку від потерпілого так, щоб ваші ноги були перпендикулярно до його тіла, — інструктує Юлія. — Не реанімуйте навприсядки або в іншому незручному положенні: ви швидко втомитесь, ноги заніміють, і ви не зможете допомогти людині. Спочатку пальцями визначте необхідне місце. Складіть руки в замок і починайте масаж. Частота компресійних натискань на грудну клітку – 100-120 за хвилину, глибина – 5-6 см. Інтервал між натисканнями – не більше 10 секунд. Грудна клітка повинна повністю розправлятися після кожного натискання. Навіть якщо у людини зламане ребро, не припиняйте процедуру!»
Робити це неймовірно важко, болять руки. Тепер я розумію, чому під час реанімації лікарі роблять це почергово. Також складно піймати ритм. Але виявляється, для цього є… музика!
«Багато пісень мають потрібний ритм і використовуються під час серцево-легеневої реанімації. Їх можна наспівувати про себе. Це, наприклад, The Imperial March із «Зоряних війн», Jingle Bells чи хіт гурту Bee Gees Stayin’ alive», — посміхається інструктор.
Серцево-легенева реанімація допомагає підтримувати нормальне харчування мозку киснем, до приїзду «швидкої» фактично це механічна заміна апарату з підтримки життєдіяльності. Якщо серце зупинилося, недостатня кількість насиченої киснем крові призводить до смерті клітин мозку. Чим швидше буде надана допомога, тим більше в постраждалого шансів на збереження життя і здоров’я.
Врятувати і не підчепити заразу
У кіно ми часто бачимо, як людині роблять серцево-легеневу реанімацію разом зі штучним диханням. Але в реальному житті, якщо ви допомагаєте незнайомій людині, яка втратила свідомість, чи будете ви робити дихання рот у рот?
Максим Десятник, інструктор:
«Звичайно, ні. Адже треба думати і про власну безпеку. Постраждалий може бути у крові, слині, блювотинні. Ви ризикуєте елементарно заразитися, наприклад, гепатитом. Тому обов’язково потрібні клапан та рукавички. Якщо ви добре знаєте людину, це ваш родич або близький друг і ви впевнені у безпеці, тоді робити реанімацію можна без клапана. Нахиліть голову постраждалого назад та висуньте нижню щелепу вперед. Затисніть ніздрі та щільно притисніть його рот до свого (те саме робимо і з клапаном), можна рукою притримувати кутики губ. Зробіть звичайний вдих та подивіться, чи піднімається грудна клітка. Якщо так, робіть другий вдих. Якщо ж ні, повторіть маніпуляцію — нахиліть голову постраждалого та висуньте щелепу, а потім зробіть другий вдих. Але пам’ятайте, не можна зупиняти компресії більше ніж на десять секунд. Якщо ви не встигли зробити два вдихи за десять секунд, переходьте до компресій, зробите вдихи на наступному циклі. Одним циклом вважається 30 натискань на грудну клітку та два вдихи».
Кожні дві хвилини, приблизно після четвертого циклу компресій, замість вдихів потрібно десять секунд прослуховувати дихання. Також, за можливості, людину, яка робила компресії, змінюють кожні дві хвилини.
Ось так виглядає клапан
Є метод серцево-легеневої реанімації без штучного дихання. Це гарний варіант, якщо немає клапана. В цьому випадку роблять 200 натискань на грудну клітку з такими ж темпом і силою. Після кожного циклу в 200 компресій контрольно прослуховується дихання протягом десяти секунд.
Директор КП Яна Зінкевич:
«Наші лекції та практичні заняття засновані на міжнародному протоколі BLS — Basic Life Support (базова підтримка життя). Після оголошення про створення підприємства ми отримали неймовірну кількість запитів: люди зацікавилися програмою і виявили бажання навчатися. Після закінчення курсів вони отримують спеціальний сертифікат КП «Госпітальєри Дніпра» та можуть надати допомогу до приїзду «швидкої» в разі інфаркту, інсульту, утоплення, вдавлення, ураження струмом або опіків, зупинити кровотечу. До речі, у нас навчають і юридичних аспектів — як правильно поводитися з людиною. Навіть при складному ДТП людина зможе зорієнтуватися, надати психологічну підтримку, попрацювати з рідними на місці НП тощо. Адже постраждалих у такому випадку не можна транспортувати, витягати з машини до приїзду «швидкої» та МНС»
У надзвичайній ситуації важливим є і правильний виклик «швидкої». Екстрений дзвінок на 103 роблять у випадках, коли існує безпосередня загроза життю та здоров’ю людини. Не панікуйте! Представтесь диспетчерові та спокійно поясніть, що трапилось. Назвіть кількість постраждалих, приблизний вік (обов’язково зазначте, якщо серед потерпілих є діти або вагітні), опишіть їхній стан та допомогу, яку вже надали або надасте у найближчі хвилини. Уточніть адресу або місце, куди має приїхати бригада «швидкої». Продиктуйте свій номер і тримайте телефон напоготові до приїзду медиків. Якщо ситуація змінилась (особливо якщо змінився стан свідомості постраждалого або характер дихання) і вам необхідно повідомити нові дані, телефонуйте у «швидку» і кажіть диспетчеру, що хочете оновити інформацію до вже здійсненого виклику. Пам’ятайте: розмову завжди має закінчувати диспетчер.
У Дніпрі у КП «Госпітальєри» вам залюбки розкажуть про те, де і як можна опанувати всі ці важливі знання. Для цього треба зателефонувати 099-269-64-34 або зайти на офіційну сторінку підприємства у Фейсбуці.
Фото Сергій Бараненко
Категория: Архив, Новости Днепра, Новости здоровья Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение
Метки: медпомощь
