Мер Дніпра: «Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи»

Борис Филатов
    -
Борис Філатов: "Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи". Новости Днепра
Як меру Дніпра вдалося отримати більшість у міськраді після тривалого протистояння з депутатами опонента на виборах Загіда Краснова. Після чого в команді Бориса Філатова губляться люди. Про пристрасть Філатова, яка коштує понад 50 мільйонів гривень, і дедлайни мера в Дніпрі до кінця року. Меру в стилі управління Порошенка не подобається візантійщина: «всіх сварити з усіма, всіх мирити з усіма». Про все це в інтерв»ю chesno.org.
Борис Філатов: "Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи". Новости Днепра

Дорогою на інтерв’ю до мера Дніпра Бориса Філатова ми зустрічаємо різних дніпрян, до яких чіпляємося з питанням, як вони ставляться до мера і до змін за його каденцію. Поліцейський біля метро Вокзальної на це тільки усміхається. У трамваї від кондуктора чуємо, що зарплатня завдяки меру збільшилася вдвічі. Кондуктор – молодий хлопець – нарікає, що Філатов більше оновлює тролейбуси, ніж трамваї. Літній чоловік – пасажир трамваю – хвалить Філатова за комп’ютерні курси для пенсіонерів.

Дорогою до мерії нам трапляється жінка, яка каже, що раніше працювала з мером, – Наталя Іванова. За фахом вона психолог. «Ставте йому конкретні питання, він любить конкретику. А ще, скажіть йому, що з його оточення багатьох треба гнати», – каже Іванова.

Під час розмови помічаємо, що Філатов явний візуал: він привертає увагу словом «дивіться». Вірить у карму й силу прокльонів.

«Це добре, уже тішить! – каже Борис Філатов, що його не лаяли містяни. – Дивно, що вона (Іванова – прим. ред.) не сказала погано! Вона психолог така, знаєте, людина трохи не в собі, але вона хороша… багато хорошого і доброго робила під час виборчої кампанії. Але потім, коли тут сидиш, то ти повинен весь час приймати рішення – правильні і неправильні. А вона приходить і довго щось розповідає… «.

«Я починав працювати з громадськими активістами, багато залучив пасіонаріїв, але це дуже болюча тема, тому що за великим рахунком 90% з них до продуктивної праці не здатні», – додає мер.

У приймальні мера перше, на що звертаємо увагу, – карти-схеми метро на стіні. На фоні метро Парижа і Лондона схема Дніпровського метрополітену – дуже лаконічна.

Розмовляємо з мером російською, але він сам пропонує зробити переклад і не просить узгоджувати текст інтерв’ю до публікації. Це другий мер після міського голови Тростянця Юрія Бови, хто не цензурує свої відповіді в інтерв’ю Руху ЧЕСНО.

Мерська війна і вікно можливостей замість батога і пряника депутатам міськради

Борис Філатов: "Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи". Новости Днепра

— Перед інтерв’ю ми запитували дніпрян про претензії до Філатова і досягнення за каденцію. А чим ви пишаєтеся і що вже встигли зробити?
— У мене вже був досвід у державній службі в найкритичніший момент у 2014 році, але я не уявляв, наскільки тут усе занедбане. Тут деякі вулиці не перебувають на балансі – вони ніби «між небом і землею». З одного боку вони нікуди не поділися, але неможливо списати гроші, щоб їх почистити. Втрачено купу дерев, стовпів, зелених зон між районом і містом… Я так розумію, це або спеціально не робилося для того, щоб потім їх можна було забудовувати, або це ненавмисно. Але щоб дати лад цим авгієвим стайням, – багато питань довелося вирішити. І я вже не кажу за всі політичні зіткнення. Дніпро цікавий тим, що у нас рада розділилася 32 на 32, тобто місто було розколоте навпіл.

Рік роботи міськради Дніпра: Філатов не може вплинути на прогульників-«укропівців»

— Як вам удалося здобути більшість? Ми пам’ятаємо відео з засідання, коли ви з трибуни зверталися до депутатів «куди ж ви, зайчики?»

— Проблема полягає не в політичній і партійній приналежності. Вона в особистісному чиннику. У нас у місті балотувалися три мери. Фігури відомі – було три учасники перегонів (Вілкул, Краснов і Філатов – прим. ЧЕСНО). Коли я входив у виборчу кампанію, у мене було третє місце, а потім вийшов на перше. Рецепт успіху: треба було йти напряму і спілкуватися з людьми. У мене було близько 54 тисяч особистих контактів – ходив просто по дворах.

Так склалася ситуація, що я тоді перебував після Верховної Ради в жорсткій опозиції до чинної влади. Якщо ви пам’ятаєте, з мене Рада зумисне не хотіла голосуванням знімати депутатський мандат – спеціально мене «підвішували на розтяжці», плюс була історія, пов’язана з обшуками й арештами.

Близькі люди, з якими ми все життя пройшли разом і будували партію УКРОП, у цей момент знаходилися в місцях позбавлення волі. Тому у моїх політичних опонентів виникла ілюзія, ніби вони можуть мене зламати і зробити «картонним мером». Оскільки ситуація розділилася 32 на 32, вони спробували перетягнути на себе більшість і в подальшому оголосити мені імпічмент.

Борис Філатов: "Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи". Новости Днепра

«Куда вы, зайчики?» (ВИДЕО)

Те, що мені довелося тут пережити – це довго розповідати. Місто без бюджету 8 місяців, ходіння по стелі, відео ви самі бачили… Потім ситуація ще більше ускладнилася, тому що мої колишні партнери по партії УКРОП теж підключилися. За різними злими чутками, мало не пан Вілкул літав до Женеви, самі розумієте, до кого. Я за Вілкулом не стежу, але кажуть, що літав. Потім у мене всередині в моїй фракції з’явилася фронда: вони намагалися повністю під себе перекувати більшість.

Я просто прийняв рішення воювати «до останнього набою». І в результаті у них ситуація почала «сипатися». Мені вдалося розколоти «Опозиційний блок». Так, про це можна говорити, що це «зрада ідеалів Майдану», але я вам скажу, що моя задача була в фактично наполовину біло-блакитному місті така – що більше різних хороших «регіоналів», то краще. Зараз у нас є «За життя», «Опоблок» (причому я вже не розумію, це той «Опоблок» чи вже «Партія розвитку й миру»), у нас є «Наш край», потім у нас є позафракційний «Опоблок». Тобто з «Опоблоку» в 29 людей, по-моєму, у них залишилося у фракції 7.

З одного боку я «воював», а з іншого боку залишав «вікно можливостей». На моє глибоке переконання, у місцевому самоврядуванні взагалі немає особливої політичної складової.

Я навмисно ветую всі рішення, пов’язані з якимось політичним порядком денним. Наприклад, була така клоунада: депутати голосували «за» і «проти» блокади Донбасу.

Один депутат спочатку проголосував «за», а потім проголосував «проти». Не визначився. Я не пам’ятаю, яке рішення вони тоді прийняли – «за» чи «проти», але я заветував це рішення. Бо це не завдання місцевих рад. Ви не володієте, по-перше, повноваженнями, по-друге, розумінням ситуації повністю, а по-третє, я вважаю, що ці рішення за великим рахунком автономістські.

До чого я це? Напевно, було би правильно в подальшому розвитку децентралізації та реформи місцевого самоврядування взагалі прибрати політичну складову з місцевих рад.

Місцеві депутати повинні займатися місцевими округами і виборцями. І коли вони у мене тут всі вже бігали, я їм кажу: «Хлопці, вам не вдасться мене перекусити. Якщо ви хочете чимось займатися, – займайтеся. Приходьте і кажіть, хто чим хоче займатися, і йдіть займайтеся – у місті повна розруха» . І ось так в результаті якось вийшло.

Може видатися, що я використовую якийсь авторитарний метод управління, але насправді, у нас немає жодного питання в порядку денному, яке було б не узгоджене депутатським корпусом із залученням громадськості в відповідних інституціях. У нас за регламентом, як мінімум, 4 депутатські комісії повинні дати погодження на включення питання до порядку денного.

Філатов: «У Дніпрі бульдоги б’ються під килимом»

— У Києві мер Віталій Кличко зізнається, що йому доводиться спілкуватися із забудовниками, криміналітетом, аби чогось не допускати. Ви теж спілкуєтеся з такими людьми?

— Я взагалі ні з ким особливо не спілкуюся. Якщо спілкуюся, то через своїх заступників і профільних фахівців. Моє завдання як мера – давати генеральну лінію і пропонувати стратегічні рішення.

Одного разу зібрав усіх великих забудовників, причому не поодинці, а гуртом, щоб потім не було розмов, ніби вони до мене сюди шастають у кабінет і «шото вирішують». Треба ж знати це місто: у ньому кажуть, що «бульдоги б’ються під килимом»… Так от я їх усіх зібрав і кажу: «Хлопці, історія дуже проста – одні правила гри для всіх. Якщо ви приходите з проектом на будинок на 10 поверхів, а потім в результаті він стає 14 поверхів, ви документи від мене не отримаєте…

Якщо ви взяли на себе зобов’язання побудувати паркінг, і він повинен бути на 200 паркомісць або 50, то він не може бути на 100 або 20. Інакше я вам не присвою адресу. Ви мене почули? Почули». Потім, кажу, дивіться, моя найголовніша задача, щоб про мене не писали в газетах. «Тому, ви, будь ласка, полюбовно вирішуйте питання з місцевими жителями, з активістами, які обурюються, і всім іншим». І на цьому все скінчилося.
Борис Філатов: "Мені не подобається візантійщина Порошенка, але йому немає альтернативи". Новости Днепра
— Яка найбільша проблема Дніпра в ЖКГ?
— Проблем багато, але найголовніша – нас починають наздоганяти проблеми. Народ обурюється, що дороги сипляться. Але це ж як карієс: якщо у людини вражений зуб, карієс не виникає в тому місці, де пломба, – він з’являється в іншому. Так у нас і з дорогами. Ми зробили дорогу, поставили латки, а поряд починає висипатися. У нас багато доріг, зроблених нормально за колишніми радянським і українськими мірками, зараз починають розвалюватися.

Чому Філатов більше любить тролейбуси, ніж трамваї

— У вас є стратегія реформування громадського транспорту?
— Стратегія є, але вона дуже проста. Давайте почнемо з простих рішень. У Дніпрі вартість проїзду на електротранспорті була найнижча в Україні — 1,5 грн. У серпні ми це рішення змінили – уже проїзд 4 грн. У результаті мене всі прокляли, сказали, що я людожер, але 1,5 грн – такої ціни не було ніде!

Щоб усе було гарне і модне, треба, щоб проїзд коштував десь 3 євро. Але ми ж не можемо собі дозволити такі гроші.

Я не придумував якісь історії а-ля Сінгапур і все інше… я вивчив досвід Вінниці. Дуже близько товаришую з мером Вінниці Сергієм Моргуновим. Зрозуміло, що це інше місто, там інша логістика, їм пощастило – їм Швейцарія подарувала колись трамваї… Ми звернулися до Вінницького технологічного університету чи транспортного інституту. І разом з нашим транспортним інститутом вони нам зробили концепцію розвитку міського транспорту без якихось там суперфантазій. Зараз ми взяли останній кредит, і я думаю, що ми в місті поміняємо половину рухомого складу тролейбусів. З трамваями дуже важко, тому що вони дуже дорогі. Ми прекрасно розуміємо, скільки коштує нова трамвайна пара, ми зі «Шкодою» проводили переговори. Думаю, що ми все-таки зупинимося на вживаних.

— Ми спілкувалися з кондуктором трамваю з 1-го маршруту. Щодо трамваїв, то йому б хотілося новий парк. За його словами, у Дніпрі був виготовлений на місцевому підприємстві вагон, який успішно пройшов випробування і був куплений у Київ. Дніпро буде виготовляти трамваї для Дніпра?
— Якщо ми говоримо на прикладі вінницького досвіду, то там роблять і трамваї, і капітальні ремонти. Ми пішли шляхом капітальних ремонтів, поставили фарбувальні камери, почали перешивати пластиком салон… Але це не вирішить проблему. Кількість рухомого складу обчислюється сотнями штук. Від того, що ми склепаємо 2–3 трамваї, нічого не зміниться. Краще купити хороший вживаний.
— Один із мерів нам говорив, ніби у деяких містах мерам пропонують купити новий транспорт у Петра Порошенка, і не купувати закордонні вживані. Вам надходили такі пропозиції?
— Ніколи. Я вам щиро кажу, вперше це чую. Може бути, хтось таке говорив «оф зе рекордс», але ми з багатьма мерами спілкуємося, за винятком Андрія Івановича (Садового). Умовно, навіть «за чаркою» я таких питань не чув. Більш того, коли я виступав на форумі «Від Крут до Брюселю» і коли казав, що нам ніхто не викручує руки, то тут я абсолютно щирий. Можу відповісти за ці слова. Мені ніхто не дзвонить. Ні Порошенко, ні Гройсман, ні Зубко… Ніхто не говорить «а там приїдуть люди, ти з ними зустрінься»… Ми займаємося тим, чим тільки ми хочемо. Як жаби на болоті у себе кумкаємо. Ситуація зараз кардинально інша, ніж вона була за часів Азарова.

Борис Філатов: у кожному садочку, тролейбусі, є частка заслуги Петра Олексійовича

— Ви згадуєте Андрія Садового, а він стверджував, що не міг розмістити свої борди, коли приїжджав у Дніпро. Але коли він про це заявив публічно, то борди Садового з’явилися без вихідних даних. У цьому відразу почали звинувачувати Філатова.
— Вільні журналісти знімають про Філатова щотижня мерзенні фільми, а вільні рекламні агентства не показують вже не кандидата Садового. Коли я був останній раз на кораблі «Дональд Кук» в Одесі, я там бачив Андрія Івановича. Він мені і слова не сказав. Ми дуже мило привіталися… Я йому теж слова не сказав про те, що про мене щотижня показують якісь фільми на 24-му каналі.
— Питання від дніпрянки, яку турбує домашнє насильство. Її обурила витрата 950 тисяч гривень на тюльпани і листівки жінкам на 8 березня. Чи існують муніципальні програми допомоги потерпілим від домашнього насильства? Вона вважає, що краще б ці гроші направили туди.

— Давайте спершу про тюльпани. Дуже багато критикували, але це вже стало міською традицією. Жінки задоволені! Кажуть, що мер таким чином заробляє собі симпатії виборців, але що б я не зробив, знайдуться люди, які критикують.

Щодо домашнього насильства, я пам’ятаю, вони у мене були, але чим це закінчилося – не пригадую. Я думаю, що нічим. Гадаю, що це питання, більше пов’язані з поліцією, юстицією та іншим.

Іноді мене вбиває патерналізм нашого суспільства. У мене навіть є добірка – я колись рано чи пізно викладу це в фейсбук – ви напевно чули знамениту історію про те, як таксистка з Запоріжжя влаштувала істерику моєму заступнику. Не чули?

— Борисе Альбертовичу, ви мене з 2014 року в Фейсбуці заблокували, тому я вас не читаю…
— Значить, було за що! І у мене з цим строго!
І такі історії у мене є з Кривого Рогу… Люди цього не розуміють, у них мер відповідає за все, в тому числі і за домашнє насильство. З одного боку це, може, і добре, але коли тобі пред’являють претензії за вулицю Робітничу, то це не дуже приємно.

Втрачена з війною пристрасть Філатова

— У вас у декларації колекція японського мистецтва – 191 одиниця вартістю понад 50 млн грн. Які найдорожчі експонати?

— Я вам поясню. Намагався це пояснювати товаришам із НАЗК і писав пояснення… Це моя любов, знаєте, passion.

Основна проблема в тому, що 90% нецке, які є у продажу, в інтернеті, – це або підробки, або копії. По-друге, в японській художній традиції, на відміну від європейської, нічого не мав значення підпис і, навпаки, учень ставив підпис учителя. Це вважалося правильним. Наприклад, це робота школи Суки-наго, і там ще були Суки-таго, Суки-юки, Суки-томо, і ніхто не може визначити, хто саме це зробив. Якби на ній був підпис, це була б уже зовсім інша ціна.

Дуже багато залежить від стану. Якщо ми говоримо про цього Коні, у нього була відбита палиця. Її полагодив дуже хороший майстер, який у нас в Дніпрі живе. Ця статуетка в ідеальному стані коштувала 5 тисяч доларів, а коли вона зламалася, – вона коштує, наприклад, 2 тисячі доларів.

В антикваріаті немає принципу ціни: вартість залежить від того, скільки ти готовий заплатити грошей, і за скільки продавець готовий розлучитися з цією річчю.

Але ще складніше, коли тобі потрібно оцінити колекцію. Колекція може будуватися за хронологією, або за сюжетною лінією, або за відсутністю лакун. Умовно, нецке коштує 1000 доларів, але якщо це буде нецке Суки-таго, Суки-томо, Суки-нагі, Суки-яки і зібрана вся колекція шкіл, то вартість такої колекції буде консолідовано зростати. Тому я оцінював свою колекцію, виходячи з ринкової вартості і витрачених коштів на той момент. Скільки вона коштує зараз – я не знаю.

Я один із колекціонерів, на яких світові аукціони посилаються як на експерта. Мій висновок можуть прийняти як думку – це цей майстер або не цей майстер.

— Давно почали збирати колекцію?
— Збираю понад 12 років, може навіть 15. Але це різні періоди… Спочатку я купив 20 предметів, а вони всі виявилися фальшивими. Я їх роздарував. Потім я почав збирати речі одного класу, зрозумів, що потрібно все більше і більше поглиблювати знання… А коли почалася війна, мене як обрізало. Покинув збирати взагалі. Частину нецке я тоді продав – не люблю це афішувати – частина з цих нецке плещеться пальним у баках наших танків. Причому я продав одну з найдорожчих тоді у світі нецке, але нічо… наживемо! ще ж нічого не закінчилося!

Хто і чому з оточення Філатова… загубився

— Рух ЧЕСНО підтримує думку, що чиновники в самоврядуванні повинні отримувати гідну зарплату, але у вас є така історія, коли чиновник і він же депутат голосує за підвищення зарплати самому собі, наприклад Артем Павлов. Як у вас врегульований конфлікт інтересів?
— У цій історії з зарплатою насправді не тільки він голосував, але й інші депутати, які мають посаду. Давайте розділимо ситуацію. Депутати місцевих рад, на відміну від депутатів Верховної Ради, зарплату не отримують. І голосував він не собі за зарплату як депутат, і голосував він не собі за зарплату як чиновник, тому що у нас зарплати встановлюються за тарифною сіткою Кабміну. Депутати встановлюють тільки мінімум-максимум, межі виплат та інше. Я згоден, ситуація двозначна. Але, слава Богу, вона якось там закінчилася якимись судами. Це було ще на початку каденції, і я гадаю, що ці помилки були допущені через незнання, це не було зі злим наміром. Зараз однозначно ми конфлікт інтересів відстежуємо.
— Нещодавно у вас стався скандал через фінансові порушення з боку КП «Розвиток Дніпро». Ви самі звернулися в прокуратуру. А до цього ви не бачили порушень?

— Ні, звичайно. Порушення ж виявив аудит.

Я завжди говорив і підкреслюю: я не прокурор, і не міліціонер. Ні за ким не збираюся підглядати або звинувачувати, чи вішати ярлики. Але я всім своїм підлеглим сказав: «Хлопці, у разі, якщо ви попадетеся, я не збираюся вас покривати. Моє завдання, – щоб про мене не писали в газетах»… Я говорив про це раз, два, три, чотири, але таке відчуття, що дуже багато хто не чують.

Наприклад, із цим злощасним мостом. Вся преса писала, що до будівництва мосту причетна родина колишнього секретаря ради… Закінчилося тим, що я подав до ради подання, що нам такий секретар ради більше не потрібен. І все. Він загубився, і його не видно і не чутно – його більше не існує. Така сама історія була з паном Глядчишиним – начальником мого виборчого штабу! Я не знаю, винен він у 10-й школі, чи не винен, я його просто викликав і сказав: «Гено, давай так. Ти, напевно, напиши заяву. Я не хочу читати в газетах про те, що ви там якісь горщики купили по 10 грн, коли вони коштують 3 грн, або якусь капусту, або ще щось». Пишуть журналісти-розслідувачі, причому я це читаю дуже багато… Може здатися, що я на це не зважаю, але я це все читаю. Врешті Глядчишин загубився.

Потім Катя Буря, начальник департаменту активів, – теж загубилася. Потім, були тут такі депутати – Безуглий, який типу ліфти ремонтував, або якісь їхні фірми – вони теж загубилися.

Моя задача – не змінити світ, моє завдання – створити такі умови, як я кажу «стиснути горлечко», щоби вони тут менше тирили. Якщо раніше вони тирили тут на всьому, від паперу – до ще чогось, то зараз я весь час це засуджую.

Філатов і Порошенко: візантійська безальтернативність

— На Київщині ми знайшли кілька міськрад, в яких зберігали і поширювали агітаційну продукцію БПП. Як ви ставитеся до агітації в міськраді?
— У нас агітації, якщо ви звернули увагу, немає. БПП мене точно не цікавить… Не знаю, наскільки про це можна писати або говорити (є ж 63 стаття виборчого закону, щоб це не вважали як агітацію). Незважаючи на складний період відносин з Петром Олексійовичем, я вважаю, що зараз йому немає альтернативи. Мені не подобається його оточення, мені не подобається його кадрова політика, мені не подобається його візантійщина, я про це говорю всюди публічно.
— Це ви про Томос?

— Ні. Томос – це дуже хороша річ, він увійшов в історію. А візантійщина – це я про стиль управління: всіх сварити з усіма, всіх мирити з усіма, тобто одного обійняв, тут же погладив, тут же покарав… Але я вважаю, що йому немає альтернативи: розумні люди розуміють, що у нас стоїть на кону доля держави.

А агітації БПП тут не буде не те що поруч, а в радіусі 150 кілометрів!

— Ви вважаєте, що державності є загроза. А як у Дніпрі з бомбосховищами і системою оповіщення?

— Усі бомбосховища були зроблені ще за часів Союзу в очікуванні нападу ймовірного противника. Я, чесно, в бомбосховища не лазив, але у нас з цього приводу було видано 150 тисяч розпоряджень мера, і займається цим департамент. Є відповідний мобілізаційний підрозділ… Як мене інформують, входи-проходи всі розчищені, і ми готові…

Думаю, що Дніпро готовий краще, ніж інші міста. Знаменитий батальйон «Госпітальєри» ми повністю забрали. Ми створили КП «Госпітальєри Дніпра», тобто відділення парамедиків УДА (колишній ДУК Правий сектор), яке очолює знаменита Яна Зінкевич, і куди входять парамедики, які врятували сотні бійців… У них є план, є бюджет, є штатний розклад. І ми вчимо всіх – поліцейських, муніципалів, учителів, лікарів наданню першої допомоги. Ось зараз, дай Бог, у мене з’явиться час, і я теж пройду курс. Це не просто жарти або якесь шоу, це реальний курс, іспит і отримання відповідного сертифікату.

— На форумі «Від Крут до Брюсселю» ви говорили про децентралізацію, що потрібно йти до кінця і спускати гроші вниз. У Києві з 2010 року райрад немає. У Дніпрі райради ще є, чого бракує?

— Я не буду коментувати те, що в Києві. Я взагалі не коментую колег: намагаюся дотримуватися корпоративної етики. Ніколи ви не почуєте від мене поганого слова ні на адресу Гени Кернеса, ні на адресу Гени Труханова. Нічого не скажу з приводу Києва, це велике місто, столиця, але я згоден з тим, що райради – це рудименти радянського минулого.

Ми ліквідували райради і теж будемо створювати райадміністрації. Причому, в Харкові, у Львові, в Одесі вони були ліквідовані ще в 2006–2009 роках. Ми дійшли до цього тільки зараз. Але в зв’язку з тим, що депутатів обрали, вони повинні досидіти цю каденцію.

Коли я говорив на форумі, у цьому немає ніякого протиріччя. Я говорив про те, що ми повинні спустити гроші людям вниз і посилити децентралізацію, але ми повинні їх спустити не на рівень району, а на рівень ОСН.

У мене така логіка. Дніпро за площею більше, ніж Одеса та Харків, досить довгий по протяжності. Він історично склався як конгломерат із селищ, сіл і житлових масивів у середньому на якому живе близько 15–20 тисяч осіб. Ось гроші й повинні бути там. Я не хочу, щоб люди ходили сюди до мене по дитячі майданчики…

— А райради не можуть грошима розпоряджатися?

— Можуть. Зрозуміло, що ми можемо повернути райрадам якусь частину повноважень. Але я хочу спустити гроші ще нижче. В історично сформовані територіальні утворення. Райони нарізані адміністративним шляхом за радянської влади, а потрібно щоб цей поділ був територіально-історичний.

Також я вважаю, що ми повинні спустити гроші вниз у школи й лікарні. Хочу, щоб кожна школа у нас мала свій ступінь автономності. Щоб вони не ходили в гуманітарний гіпердепартамент, в якому сидить 10 тисяч 500 осіб,які все купують… Я хочу кожній школі дати гроші і сказати – «Ви не ходіть сюди. З батьками зберіться, у вас є субрахунок в казначействі, і купуйте, що хочете! Визначайте, що ви купуєте, – самі»… Завдяки цьому ми усунемо корупцію.

Філатов: У Верховній Раді треба потужне лобі

— Чи плануєте восени балотуватися до Верховної Ради?

— Мені там робити нічого. Я точно не планую. Не бачив жодного мера, який би хотів до Верховної Ради. Але давайте залишимо інтригу. Я зрозумів за час своєї роботи, що у місцевого самоврядування в ВР має бути потужне лобі. Бо перед кожним бюджетом нас хочуть пограбувати. Причому це не тому, що знущаються політично, або Петро Олексійович роздає якісь команди. Просто будь-який бюджет – це предмет торгу.

У нас, наприклад, бюджетом від Дніпра займається депутат Максим Курячий і Іван Іванович Куліченко – колишній мер. Обидва шановні депутати, в різних комітетах. Приймається бюджет, я дивлюся, а у нас «дірка» в 150 мільйонів гривень в результаті пільги для «Укрзалізниці». Я їм дзвоню, як це сталося. А вони кажуть, що не помітили. Хтось у бюджет заніс одну правку в дві цифри – вніс пільгу по землі для «Укрзалізниці». І «УЗ» її отримала, а в результаті у нас дірка в 150 млн грн! І про це, навіть люди, які займалися підготовкою бюджету, не знають!

Коли ми говоримо, що має бути лобі, – це моє щире переконання, а в якому вигляді це лобі буде – незрозуміло. Буде це партія мера з іншими мерами, чи це буде представництво десь іще. Але я хочу, щоб голос місцевого самоврядування почули у вищому законодавчому органі.

— Щодо відносин із Ігорем Коломойським. В інтерв’ю з Сонею Кошкіною він говорив, що ви безпосередньо йому капостей не робите, але якось в обхід робите.
— Ми з ним обертаємося на різних планетах. Усі капості, які Ігор Валерійович хотів собі зробити в місті Дніпрі, він собі зробив сам. Футбольний клуб «Дніпро» має столітню історію. На його (Коломойського – прим. ред.) адресу вболівальники посилають такі прокляття, що я навіть не можу передавати. Якщо він був би людиною з нестійкою психікою, йому б, напевне, навіть пробили карму. Які прокльони посилають пасажири аеропорту, теж не будемо передавати. Він живе не моїми прокльонами, він живе прокльонами людей.
— До речі, про аеропорт. Ви з Петром Олексійовичем восени спілкуватися, що в Дніпрі буде аеропорт. Якісь зрушення є?
— Є гроші на проектування – 200 млн. Ми можемо почати паперову роботу. Але Мінінфраструктури наполягає на Солоному. Я вважаю, що в Солоному, дай Бог, щоб вони його побудували за 5 років. А літати треба вже зараз. Нинішній аеропорт перебуває в судових позовах між державою і компанією «Галтера». Тому, гроші є, і є політична воля. Але крім мене, цим займатися ніхто не те, щоб не хотів, але, знаєте, – вибори ж, ніколи! Ось я дочекаюся, коли ця вакханалія закінчиться, і залізу на голову наступного керівника держави.
— Традиційне питання від ЧЕСНО, яке ми ставимо всім мерам: дедлайни і плани Філатова на нинішній рік?

— Цьогоріч ми хочемо домучити все, що ми не домучили в минулі роки. Я вже впевнений, що до кінця року ми закінчимо Набережну на Перемозі – наш довгобуд. Нарешті, ми «доб’ємо» міст у зв’язку зі зміною підрядників. Він уже в робочому стані, тобто конструктив там зроблено, – треба доперекласти асфальт і деформаційні шви. Це питання літа.

Цьогоріч, я гадаю, ми закінчимо на Сонячний тролейбусну лінію.

Розумієте, я вже починаю боятися щось говорити, тому що в процесі стикаєшся не тільки з недобросовісністю виконавців і відвертим ідіотизмом підрядників, але ще і дуже багато вилазить прихованих дефектів.

Також є ваші колеги, журналісти, вони починають писати, що щось мер наобіцяв. І виходить так: не говориш – значить не інформуєш громаду, не маєш прозорості влади, а починаєш щось говорити – значить не виконуєш обіцянки. Тому я намагаюся говорити більш-менш обтічно: сто разів уже наступили на міну, і помилки краще не повторювати.

На Західному ми будемо робити сквер. Планів багато – і дитячі садки, і школи-тисячники, і величезні кількості ремонтів. І той самий стадіон, я думаю, що до жовтня ми не зевершимо, але до травня (2020 року – прим. ред.) закінчимо. Тобто ми займаємося. Але я ж кажу, пообіцяєш зробити в жовтні, а зробиш в листопаді, – і тобі вже пишуть, що ти десь набрехав, у тебе невиконання обіцянки, і тебе вже десь опублікували. Так краще вже й не говорити.

Поделиться: