Skip to content

Український науковець випередив Рентгена

Наталия Рекуненко

Наталия Рекуненко

Дніпровський науковець випередив Рентгена. Новости Днепра

Всесвітньо відомий фізик і електротехнік, котрий на півтора десятиліття раніше за Рентгена винайшов промені, що згодом назвуть рентгенівськими, ректор першого в Європі електротехнічного факультету, радник Двору австро-угорського імператора й державний радник Чехії та Моравії, а також щирий патріот України, співавтор першого українського перекладу Біблії Іван Пулюй на Батьківщині й досі лишається для багатьох незнаною постаттю. Віднедавна його ім’я у Дніпрі носить колишня вулиця Василя Логаша, маловідомого учасника встановлення радянської влади на Катеринославщині.

Дніпровський науковець випередив Рентгена. Новости Днепра

Фізика перемогла релігію

Майбутній видатний учений народився 2 лютого 1845 року в містечку Гримайлові (теперішня назва) Тернопільської області, яка тоді входила до складу Австрійської імперії (пізніше — Австро-Угорської), у заможній та освіченій родині. Побожні батьки змалку готували Івана до того, що він стане греко-католицьким священиком, тому після початкової школи й Тернопільської гімназії у 19 років хлопець поступив на теологічний факультет Віденського університету.

Дніпровський науковець випередив Рентгена. Новости Днепра

Проте не менше за релігію Пулюя цікавили природничі й точні науки, тому він відвідував також лекції з фізики, астрономії та математики. Через це захоплення, закінчивши п’ятирічний курс богослов’я, він вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету того самого вишу. Відтак два роки працював асистентом на кафедрі експериментальної фізики Віденського університету, ще стільки ж викладав фізику у Військово-морській академії у Фіуме (Хорватія).

У 30 років Пулюй отримав стипендію австрійського міністерства освіти на продовження навчання у Страсбурзькому університеті, де за два роки захистив дисертацію на ступінь доктора натурфілософії. З 1876 року він — асистент і приват-доцент Віденського університету, де викладацьку роботу поєднував із науковими дослідженнями.

Перевершив Едісона

1883 року Іван Павлович запатентував новий, удосконалений спосіб виготовлення ниток розжарення для освітлювальних ламп, які, за твердженням експертів, перевершували лампи американця Томаса Едісона — мали більшу світловидатність і довший термін служби. Учений також отримав патент на переносний шахтарський ліхтар.

Дніпровський науковець випередив Рентгена. Новости Днепра

Дізнавшись про винахід, великий підприємець австрійського міста Штайр запропонував Пулюю переїхати з Відня та очолити фабрику освітлювальних ламп власної конструкції, що учений і зробив. 1884 року його лампи здобули визнання на міжнародній виставці у Штайрі.

Перші знімки кісток

Проте інший винахід Пулюя міг би принести йому всесвітню славу піонера. Ще навчаючись у Страсбурзі, він почав досліджувати явища, які електричний струм породжував у вакуумі. У 1880—1882 роках опублікував ряд статей, в яких описав катодні промені, а також виготовив газорозрядний прилад — так звану трубку Пулюя, яка на всесвітній електротехнічній виставці у Парижі 1881 року здобула срібну медаль. Ця трубка створювала невидиме випромінювання, яке ставало видимим за допомогою барієво-платиново-ціанистого екрана. Цим приладом Іван Павлович зробив кілька якісних знімків: зламаної руки 13-літнього хлопчика, де було добре видно перелам кісток; доньчиної руки, під якою лежала шпилька і яка добре відобразилася на знімку; мертвонародженої дитини, де можна було «виразно бачити цілий хребет і деталі грудної клітки».

Трубки Пулюя, за даними біографа Василя Шендеровського, почали виробляти серійно, і одну з них Іван Павлович подарував Вільгельму Конраду Рентгену, з яким познайомився у Страсбурзі. Після того як 28 грудня 1895 року Рентген повідомив, що відкрив X-промені, які роблять видимим невидиме, Пулюй надіслав йому лист з питанням, чи використовував той його трубку у своїх експериментах. Відповіді Іван Павлович не отримав.

У лютому 1896-го Пулюй зробив доповідь у Німецькому політехнічному інституті в Празі, де працював на запрошення уряду з 1884 року, і надрукував статтю про випромінювання, де пояснив їхню природу й фотографічний ефект (тоді як Рентген тільки заявляв про факт і ніколи не пояснював, чому саме так відбувається). Якщо знімки Рентгена були нечіткими й він не бачив, як можна використовувати відкриття у медицині, то світлини, зроблені трубкою Пулюя, дуже виразні, тому цей прилад почали застосовувати лікарі вже наприкінці ХІХ століття.

Проте боротися за звання першовідкривача Х-променів український учений не став. Можливо, дослухався слів Альберта Ейнштейна, який нібито порадив йому задовольнитися знанням про свою причетність до епохального відкриття, адже нічого вже не змінити, бо за Рентгеном стоїть велика нація, а хто стоїть за галичанином Пулюєм?

Перекладач святого письма

Змиритися з тим, що сталося, Івану Павловичу допомогла і його віра: «Що має відбутися — відбудеться обов’язково, і те, що відбудеться, буде якнайкращим, тому що така воля Господня!» — вважав він.

Пулюй не став священиком, але релігія не зникла з його життя. У студентські роки він склав україномовний «Молитовник». Тоді ж почав роботу над українським перекладом Біблії (разом із П. Кулішем, згодом до роботи долучився І. Нечуй-Левицький), яка частинами друкувалася у Відні з 1871 року, а цілком уперше вийшла 1903-го.

Під час російсько-японської війни Іван Павлович надіслав тисячу примірників перекладених ним «Псалмів» до Японії, для полонених українців. Дізнавшись про цю пожертву, імператор Японії подарував ученому на знак поваги килим. Іван Павлович також звертався до російських чиновників з проханням прийняти для українських солдат в імперській армії дві тисячі примірників «Псалмів», проте відповіді не дочекався.

Вільна Україна — мирна Європа

Хоча переважну частину життя Іван Пулюй прожив у Західній Європі, він стежив за подіями на Батьківщині й чимало робив на її благо. На першому курсі вишу він переклав підручник з геометрії для українських гімназій, яких на той час ще не було, але Іван дивився у майбутнє. Разом з іншими студентами він заснував у Відні товариство «Січ», а на початку 1900-х став співзасновником спеціального фонду для допомоги українським студентам, що прагнули вчитися у європейських вишах.

Неодноразово у статтях Іван Павлович виступав за навчання українців рідною мовою, за самостійність України, яку вважав ключем до миру в Європі. «Завдяки незалежній Україні московитський царизм був б витіснений із Чорного моря, Балкан, Дарданелл, і так було б знищено посягання Росії на всесвітнє панування. Тільки в результаті приєднання України до Московії утворилася надмогутня Росія, і тільки через визволення українського народу з російського рабства може стати Росія знову Росією, азійською імперією», — писав він у роботі «Україна та її міжнародне значення».

Іван Павлович дожив до проголошення незалежності України. За кілька днів по тому, 31 січня 1918 року, його не стало.

Саме через активну проукраїнську позицію ім’я Івана Пулюя за радянських часів і було викреслене з історії вітчизняної науки.

Дніпровський науковець випередив Рентгена. Новости Днепра

Наталія РЕКУНЕНКО.

Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение

Метки: ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: