Skip to content

Мелодії старого Дніпра

Наталия Рекуненко

Наталия Рекуненко

Уперше за кілька останніх десятиліть в історичному музеї ім. Яворницького цього жовтня експонуватиметься найстаріший музейний інструмент з колекції — флейта Пана ІІІ тисячоліття до н.е., яку знайшли на розкопках кургану на Придніпров’ї 1968 року. Її підняли із фондів, аби показувати під час недільних екскурсій «60 хвилин музики», започаткованих з нагоди Міжнародного дня музики, що відзначається в жовтні з ініціативи Міжнародної музичної ради при ЮНЕСКО з 1975 року. 
Мелодії старого Дніпра. Новости Днепра
Торбан, кобза і цимбали в експозиції Історичного музею
ТАЛАНТИ СЕРЕД МУЗЕЙНИКІВ
Флейта Пана – єдиний предмет, який додали до експозиції заради цих екскурсій. Решта музичних експонатів – інструменти, ноти, зображення музик тощо – постійно виставлені в музеї. Проте під час екскурсій у жовтні можна буде не лише побачити інструменти, а й почути цікаві історії про них і їхнє звучання.
Музика лунає не тільки в запису, а й наживо. Приміром, 8 жовтня старший науковий співробітник відділу археології ДНІМ Оксана Рудковська перетворилася на флейтистку.
— Я вчилася в музичній школі по класу фортепіано. А коли почалися походи, археологічні експедиції, всі з гітарами – я теж захотіла опанувати інструмент, який можна із собою брати. Так навчилася грати на блок-флейті. Згодом зацікавилася музикою середньовіччя. Її і виконала під час екскурсій, аби дати людям відчути ту епоху, — розповіла археолог.
15 жовтня на екскурсіях інший науковий співробітник ДНІМ гратиме на варгані та губній гармошці. 29 жовтня музейники планують покликати консерваторський оркестр.
БАНДУРА І ЦЕНЗУРА
У музеї можна побачити інструменти різних періодів і народів, що населяють Придніпров’я, але найбільше музичних експонатів виставлено у 4-й залі, що репрезентує Катеринослав періоду розквіту – від кінця ХІХ ст. до 1917 року.
— Тут починаємо ми з трьох інструментів. Це торбан, бандура і цимбали. Торбан – унікальний експонат нашої колекції. Його називали панською бандурою, бо на ньому грала козацька старшина. У радянські часи його заборонили, бо він був недостатньо пролетарський, — пояснює старший науковий співробітник ДНІМ Ольга Усенко, чому ми знаємо про кобзу й бандуру, але мало хто чув навіть назву торбан. – Саме тут ми згадуємо про те, що Дмитро Іванович Яворницький дуже любив збирати в своїй садибі кобзарів. Інколи він записував їх за допомогою фонографа. Цей ґаджет початку ХХ століття у нас теж експонується.
Свідчення про любов видатного вченого до цих музик можна знайти і в його листуванні, і на сторінках катеринославської преси. Влітку 1910 року, коли на території сучасного парку Глоби проходила Південно-російська обласна сільськогосподарська, промислова й кустарна виставка, «Южная заря» повідомила: «Профессор Эварницкий пригласил на выставочную территорию для декорации украинской хаты кобзаря с бандурою. Ввиду того, что слушателей в украинской хате было мало, бандурист был приглашен в главный павильон. Собралось довольно большая толпа слушателей, и бандурист начал петь думы. Помощник выставочного пристава запретил петь бандуристу и удалил его впредь до представления на цензурное утверждение текста дум, какие намерен исполнять бандурист перед слушателями».
Мелодії старого Дніпра. Новости Днепра
Реклама катеринославських ресторанів у місцевій газеті
ТРІУМФ ШАЛЯПІНА
Непересічна музична подія відбулася у нашому місті 12 вересня того самого 1910 року – у Зимовому театрі виступив Федір Шаляпін. Місцеві меломани з нетерпінням чекали артиста, про якого 26 серпня, за день до появи реклами його концерту, прочитали в «Южной заре», що він днями у Москві «для одной граммофонной фирмы … напел всего 25 пластинок, получив за это гонорара 25 тысяч».
Після виступу соліста імператорської опери у Катеринославі та сама газета відзвітувала: «В программе стояло, кажется, пять номеров для г. Шаляпина; артист исполнил их около двадцати. Вообще Ф. И. Шаляпин был чрезвычайно любезен и предупредителен к публике. Нам не раз приходилось слышать великого артиста и положительно утверждаем, что никогда г. Шаляпин не пел с таким подъемом, никогда он так всецело не захватывал слушателей, как в отчетном концерте… Голос артиста не только по-прежнему юношески свеж, но еще обогатился новыми тембрами и, между прочим, замечательной филировкой высоких нот pianissimo. В экспрессии и фразировке, казалось, идти дальше некуда было, но и в этой области своего искусства артист внес новые, непередаваемые по своей тонкости и прелести штрихи. За то и публика не осталась в долгу перед артистом: такого триумфа, таких оваций наверное не видел в своих стенах наш театр».
БЕЗ МУЗИКИ НІЯК
Музика у Катеринославі лунала часто, судячи з повідомлень і реклами у місцевих газетах. У теплу пору симфонічні оркестри й оперні співаки-гастролери виступали в парках, у холодну – в клубах, зібраннях, театрах. Траплялися також лекції про життя й творчість видатних музикантів з ілюстраціями на роялі. Місцеві ресторани принаджували клієнтів не лише меню, а й оригінальними оркестрами. Без живої гри на музичних інструментах і співу не обходився жоден шкільний захід – грали й співали як запрошені гості, так і вчителі й учні.
Учили музики в нашому місті кілька шкіл і приватні викладачі. Продавали інструменти й ноти магазини у центрі й на Озерному базарі. Найчастіше торгували фортепіано та роялями відомих марок, проте катеринославці володіли й екзотичними для того часу інструментами – мандолінами, цитрами та гітарами. Який вигляд вони мали на початку ХХ ст. і як звучали, можна теж дізнатися під час музейної екскурсії «60 хвилин музики».
Мелодії старого Дніпра. Новости Днепра
ГРАМОФОННІ ВИБОРИ
«На днях в Италии были назначены выборы городского совета. Надо думать, что политические страсти, обычно довольно горячие в Сицилии, на этот раз задремали, ибо в 11 часов дня ни один человек еще не показался в зале выборов. Муниципалитет волновался, опасаясь, что выборы не состоятся.
Тогда товарищ мэра, некий Манганаро, отправился к себе на квартиру, возвратился с великолепным граммофоном и заставил его исполнять популярнейшие арии Верди, Пуччини, Масканьи и т.д.
Результат не замедлил сказаться. Люди, безучастные к общественным интересам, подошли, услыхав звуки «Богемы» и «Риголетто», затем вошли в залу, чтобы лучше слышать, затем, вынужденные оправдать свое присутствие, принялись подавать голоса. Голосующих набралось свыше 150, и само собой разумеется, что находчивый меломан получил на выборах подавляющее большинство голосов».
«Южная заря», 11 липня 1910 р.

Категория: Архив, Новости Днепра, Особое мнение

Метки: ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: