Учора актор, музикант і письменник презентував нову книжку «Національна ідея модерної України». Новинку не знайдеш у книгарнях. Журналіст «Нашого міста» поспілкувалася з автором видання.
Нещодавно вийшла чергова літературна робота Антіна Мухарського. На цей раз – збірка інтерв’ю з видатними українцями сучасності – лідерами думок. До книжки увійшли також їхні есеї та цитати.
На презентації в «Pizza Veterano» автор проекту розмірковував про становлення української національної ідеї від отримання незалежності до сьогодення.
— Ця книжка – збірка думок, іноді суперечливих. Однак, на мою думку, втеча від рабства і є національною ідеєю модерної України. Зараз Дніпро є форпостом цієї ідеї, адже вектор українського націоналізму перемістився сюди зі Львова та Києва.
Обкладинку видання оформлено на кшталт української плахти – кожен колір представляє одну область нашої держави, а зображення нагадують вишивку. Всередині книжку проілюстровано плакатами – переможцями конкурсу на патріотичний плакат, проведений Антіном Мухарським та Єлизаветою Бельською в 2014-2015 роках.
Презентоване видання вийшло у двох форматах: великий та менший. Книжку не поширюють через книгарні. Її можна придбати лише на концертах Ореста Лютого та презентаціях, або замовити на сайті www.ukrideabook.com.ua.
Більше про альманах – у відео (текст інтерв’ю — нижче):
— Як виникла ідея створення альманаху?
Прийшов Ангел Господній, сказав: «Антоній! Ти маєш зробити це!» Я, можливо, жартую, іронізую в цьому напрямку, але так у мене трапляється в житті, що я іду по вулиці, або плаваю в басейні, або чимось іншим займаюся, і раптом приходить чітке усвідомлення, що я маю взятися за той чи інший проект. Отак от було цього разу. Десь наприкінці грудня я чітко зрозумів, що настав час і я повинен втілити цей проект у життя. Бо він уже давно визрівав, я хотів опитати велику кількість людей, яких я поважаю, і поговорити з ними на тему національної ідеї.
І от у кінці грудня ця ідея вже чітко сформувалася, і я зрозумів, що зараз мені Всесвіт дає час і сили, щоб втілити його в життя. Роботу ми почали в січні цього року, і у вересні вже маємо цей альманах. Рівно дев’ять місяців, як дитина. Оце от – ще одна моя дитина – «Національна ідея модерної України». тридцять інтерв’ю з видатними українцями.
— Ця книжка містить багато різних думок. Як же ї сприймати: як привід для роздумів чи як інструкцію?
Як привід для роздумів. Інструкцій ми не виписуємо, бо це невдячна справа. Ви відкриваєте цей альманах на будь-якій сторінці і можете знайти цитату, яка викреше іскру ваших особистих думок, надихне вас на аналіз, запустить механізми власного розуміння того, що таке національна ідея, хто я, звідки і куди йду. Ця книга – для активації роздумів і «мислітєльних процесов в тєлє чєловєка». Вона не дає однозначної відповіді, і це прекрасно, тому що як тільки ти хочеш втілити щось у сталу лінгвістичну форму, воно одразу втікає.
Тобто українська національна ідея – це як козак Мамай. Він є, а зараз його немає. Він – вітер, перекотиполе, він – дух одвічного степу, дух одвічного моря. Отут, на наших землях, з’єднується два океани буття – азійський і європейський, дві цивілізації. На мою думку, доля нашого простору і часу – це постійний пошук і рух, який ще означений у трипільських спіралях чи слов’янських сваргах. Хоч інколи і хаотичний, але все одно рух. Якщо нашому поколінню вдасться структурувати, опанувати цей рух, то матимемо державу. Ні – нас знову розірвуть на шматки.
— В одному зі своїх інтерв’ю Ви говорили, що не читаєте відгуків до своїх відео, до відео Ореста Лютого. Чи використовуєте такий самий підхід до своєї письменницької творчості?
Ні, ми на Фейсбуці спілкуємося з читачами. Обов’язково відповідаємо на розумні, актуальні питання. Одне – це читати послання тролів, яких повно висить і на Фейсбуці (ми не витрачаємо на них час), а інше – спілкуватися з нормальними людьми. У цій книзі навіть є розділ «Голос народу» — наше Фейсбук-опитування, до якого долучилися сотні людей. Найбільш влучні та об’ємні думки увійшли до цього видання.
— Які ж відгуки від українців були про Вашу нову книжку?
Ще тільки читають, тільки роздумують. Бачте, зараз іще зустрічі відбуваються, тому ми ще не зібрали історію цього спілкування. Але я сподіваюся, що думки будуть позитивні, а навіть якщо й негативні – то це таж прекрасно. Головне – щоб ніхто не лишався байдужим. Це мій принцип творчості.
Анна Заікіна, фото та відео Андрій Батозський
Категория: Архив, Новости Днепра, Новости Культуры Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
