У Музеї українського живопису відкрилася виставка трьох відомих художників з Києва
Леоніда Берната мистецтвознавці називають магічним символізмом. І не даремно. В художника є свій власний стиль. Тут можна побачити інсталяції, левкаси та незвичайні роботи, створені в авторській та змішаній техніках на тканині. Майстер змішує православні, радянські та казково-світські образи. Його творчий проект має назву “Подорожня карта”.
— Тут є роботи, створені за останні шість років, — розповідає Леонід Бернат. — Формуючи експозицію, я мав на меті представити різні техніки та жанри, в яких давно працюю. Ідеї робіт виникають несподіванно. Навіть коли просто з кимось спілкуюся, або переглядаю журнали та фільми.
Мою увагу привабила інсталяція “Іван Федорович Ной” — тварини з дерева та портрет дідуся у центрі.
— В мене був один знайомий Іван Федорович, який вирізав зі чудові фігури тварин із дерева, — пояснює художник. — Я часто приходив до його майстерні та купував ці роботи. Поступово зібрав цілу колекцію. У центрі інсталяції — портрет їх автора, який я написав. А вся дошка загалом — наче Ноєв ковчег. Тому така назва.
Для виготовлення інших робіт, представлених на виставці, художник використав жаккардові тканини з різними візерунками та акрилові фарби.
— Перед тим, як малювати на тканині, я готую кілька ескізів. Потім обираю найкращий з можливих сюжетів, — розповідає Леонід Бернат. — Створення картини — довгий процес. Він займає близько чотирьох днів. Головне — щоб була ідея. Іноді кілька днів просто дивлюся на візерунки самой тканини, а потім у голові проявляється якийсь образ, обличчя або тварина. І тоді беруся за роботу.
Майстер живопису та левкасу, археолог міфологічного світу Олексій Малих, окрім абстрактних полотен, представляє скульптурну серію «Ровер для Повітрулі». Загадкові різьблені роботи ніби переносять у давній світ праслов’янського міфу. Серед незвичайних істот – Повітруля, діва, що літала у хмарах між небом і землею.
— На виставці є роботи з різних проектів, — говорить Олексій Малих. — Від картин, присвячених Небесній Сотні, до різьблених виробів. Повітруля — це образ, який створили у Західній Україні. Чоловіки закохувалися у неї. Але щоб одружитися з нею, треба було відібрати у неї лебедині крила.
Майстер зробив для неї два ровери – щоб насолоджувалася вітром та відчувала свободу. А поряд розмістилися інші незвичайні створіння: мавки та чугайстри.
Філософ людського буття Валерій Шкарупа презентував експозицію “Мангри”. Мангри — це вічнозелені листяні ліси. Але сам художник говорить що ці роботи символізують своєрідну територію свободи. Картини написано переважно у теплих, сонячних тонах. На кожну з них пішло… близько трьох років.
— Я працюю у техніці левкас на полотні, — пояснює Валерій Шкарупа. — З грецької левкас означає “білий”. Така техніка дозволяє максимально реалізувати свої ідеї. Тут є кілька шарів різних фарб. Після нанесення кожного шару потрібно чекати кілька місяців, бо фарба повинна висохнути.
Мистецтвознавець Людмила Тверська зазначила: те, що ці представники художньої еліти ХХІ століття завітали до нас, робить честь музею.
— Вони усі, звичайно, дуже різні, — говорить вона. — Але спільне між цими художниками те, що всі вони мислять як сучасні люди. Такі виставки змушують глядача мислити по-іншому, по-новому.
Маріанна Стець, фото автора
Категория: Новости Днепра, Новости Культуры Днепра
