У Музеї українського живопису відкрилася виставка творів художників родини Євдущенків «Минуле та сучасне»
На ній представлені картини двох поколінь митців – батька Палладія Васильовича (1917-2005) та сина Юрія Палладійовича (1947).
Палладій Євдущенко народився сто років тому, а отже пережив майже усі тягарі ХХ століття. В експозиції виставки – вісім робіт живописця. Композиції присвячені сумним сторінкам історії українського народу, які Палладій Васильович відчув на собі: голодомору, розкуркулюванню селян, яке прирікало їхні родини на загибель, «трьом колоскам», за які карали навіть дітей, та незліченним арештам «ворогів народу». Багато творів художник-патріот присвятив і великому поетові Тарасу Шевченку.
Юрій Євдущенко народився у 1947 році. Мистецтвознавці називають його володарем мови відтінків та майстром створення настрою. Мистецтво художника представляє інший час та повністю відрізняється за жанром і стилем. Якщо батько чітко промальовував контури усіх деталей та людських облич, то син здебільшого працює у жанрі абстракція.
Тридцять років Юрію Палладійовичу довелося працювати на Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті оформлювачем, що звужувало поле його творчої діяльності. Але увесь той час художник осмислював матеріал, запозичений із життєвих вражень. Лише за останні 15 років свого життя майстер зміг втілити усі свої ідеї.
З кінця 1980-х років він творить у таких живописних техніках як олія і темпера. Однак найулюбленішим стає акриловий живопис. Протягом 2014 – 2016 років художник пробує власні сили та досягає успіхів у ще складнішій техніці – гарячої емалі. На виставці можна побачити близько 50 його творів за останні три роки: натюрморти, сільські пейзажі та жіночі портрети. В усіх цих картинах, навіть у світлих сюжетах, чомусь відчувається легкий відтінок смутку. А в емалі автор звертається виключно до філософських тем.
– Коли я ще був молодий, відвідував художню школу у П’ятихатках, де мій батько працював викладачем, – пригадує Юрій Євдущенко. – У 60-х роках наша сім’я переїхала у Дніпропетровськ. Тут я з 1964 по 1968 роки навчався у художньому училищі. Потім почав брати участь у різноманітних виставках… Зараз живу у селі Одинковка і продовжую працювати над новими картинами. Саме там, поряд з природою, отримую найбільше натхнення. А нещодавно у Музеї українського живопису мені запропонували спробувати себе у техніці емалі. Я погодився, кілька місяців відвідував художню студію. І ось результат — кілька робіт у цій техніці.
Художник зазначає, що всі картини на виставці — ніби одна сторінка у книзі його творчого життя. І попереду таких сторінок ще багато.
Маріанна Стець, фото автора
Категория: Новости Днепра, Новости Культуры Днепра
