Хто відповідальний за надвисокі тарифи?

Ціни на комунальні послуги за останній рік зросли в кілька разів. Тільки з 1 липня 2016 року тариф на тепло та гарячу воду виріс приблизно в два рази.

За непід’ємними для народу тарифами на тепло, газ, воду та електроенергію слідкує Кабінет Міністрів України та Національна комісія, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому міськрада може контролювати лише вартість квартплати, вивозу сміття та обслуговування ліфтів, — повідомляє прес-служба міської ради.

Як встановлюється тариф?

Це питання турбує нині кожного українця. На підприємствах, що надають комунальні послуги, тарифи формуються приблизно за одним алгоритмом.
Наприклад, КП «Дніпроводоканал» спочатку приблизно прораховує тариф на воду. Потім вивішує його на сайт, де городяни можуть зробити свої зауваження, якщо для них є підстави. Після розрахунки подають до Національної комісії, що здійснює національне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг. Вона і встановлює кінцевий тариф.

Тобто до формування тарифів на воду, електроенергію, газ та тепло міська рада не має жодного відношення. Більше того, не може контролювати вартість самого палива чи транспортування.

Загалом тариф – це витрати на виробництво, транспортування, постачання послуги з урахуванням прибутку для підприємства, що надає послугу. Фактично це розрахунок вартості надходження до осель громадян тепла, гарячої води, газу тощо.

Щоб сформувати тариф, треба вирахувати собівартість теплоносія. Тобто ціну самого газу, води, електроенергії або їхнього виробництва. У цей пункт вкладається вартість видобутку, виробництва чи придбання теплоносія, витрати на геологорозвідку та техніку. Це основа. Так, за інформацією КП «Дніпропетровські теплові мережі», у тарифі на тепло вартість газу складає майже 70%.

Наступну складову формують витрати на утримання інфраструктури, що здійснює передачу послуг до осель споживачів. Тут враховують вартість створення та використання всіх труб, котлів, дротів, лічильників для їхньої повірки, а також підстанцій та розподільчих вузлів, техніки, необхідної для прокладання мереж тощо. Сюди ж закладається заробітна платня працівників – від директора теплоелектроцентралі до бухгалтера житлово-ремонтного експлуатаційного підприємства.

Ще один пункт – бюджет розвитку. Мова йде про прибуток, який можна інвестувати в розвиток галузі. Він необхідний для використання наявної мережі, її ремонту, вчасної заміни зношеного обладнання, придбання сучасної техніки. Також прибуток має забезпечувати розвиток системи, наприклад, прокладання мереж у нових районах і демонтаж непотрібних комунікацій.