Skip to content

У Дніпропетровську про жертви геноциду кримськотатарського народу нагадали картини Рустема Емінова

Юлия Бабенко

Юлия Бабенко

Сьогодні перший поверх облдержадміністрації став місцем, де ожила пам’ять. Аби відчути біль, зрозуміти масштаби трагедії, достатньо було вдивитись в полотна репродукцій та очі людей, які пройшли страшне випробування.

Мария

— Коли нас з мамою депортували з Криму, мені було всього рік і два місяці, сестричці – дев’ять, — не може стримати сліз пані Марія. – Як перенесли таку тяжку дорогу, важко й сказати… Холодні бараки, в яких моє тіло просто гнило, мама згадувала до самої смерті. Коли помирала, останні слова її були: „За що вони нас виселили, за що всі ці муки…” Вона завжди мріяла про те, щоб її онуки народились у Криму. Так, на щастя, і сталося. Син моєї доньки, наш з мамою внук, народився в Сімферополі. Та наша сім’я тепер там не живе. Серце обливається кров’ю через події, які сталися в Криму. Чи повернемося туди знову? Молимося…
Разом з присутніми за жертв геноциду і за мир у наших домівках молилися й представники православної, іудейської, греко-католицьцької церков, мусульманської спільноти.

Эдгар

— Трагедія, яка сталася 72 роки тому й біда нинішня ще більше об’єднали нас, — переконаний імам ісламського культурного центру у Дніпропетровську Едгар Девлікамов. – Ми молимося за всіх постраждалих, за мир в рідній Україні, за повернення додому.

І ми знаємо: скоро з’явиться і дата звільнення Криму від окупації, і дата відновлення територіальної цілісності України. Разом з бойовими побратимами ми готові звільнити Донбас і Крим. І зробимо це, коли надійте такий наказ. Рішення – за керівництвом держави.

 

 

Сам Едгар родом з Дебальцевого, виїхав з Донбасу півтора року тому. Тож що таке сум за рідною домівкою, відчув на собі…

 

Землячество

— Крім виставки, усі бажаючі мали змогу взяти участь у круглому столі, стати учасником презентації проекту культурного центру кримських татар у Дніпропетровску, — звернула увагу координатор земляцтва кримських татар Ксенія Басараб. – А такі заходи переоцінити неможливо.
Юлія Бабенко, фото автора.

Довідка „НМ”
Депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 року о 3 годині ранку і тривала до початку червня. Проте, перша і найбільша хвиля завершилася 20 травня. Офіційною підставою для депортації стала секретна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, у якій кримським татарам пред’являлися претензії в „масовій зраді і масовому колабораціонізмі” у часи окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними, з Криму було депортовано 183 144 тисячі кримських татар; за татарськими джерелами — 228 500, з яких тільки протягом перших півтора років померло близько 110 тисяч осіб.
В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС. Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, харчі, посуд. Більшість майна залишилося й було конфісковано державою.
Велику частину депортованих направили на спецпоселення в Узбекистан, частину — в ГУЛАГ, а ще частину — для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів «детатаризації» Криму. Відбулося й знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Советский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо.
В Крим заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів.
Після переведення Криму до складу УРСР (1954 р.) в 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину в Крим. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише в кінці 80-х років.DSCF3632 DSCF3592 DSCF3594 DSCF3595DSCF3607 DSCF3600  DSCF3611 DSCF3614 DSCF3617 DSCF3623 DSCF3631

 

Категория: Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра

Метки: , ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: