Skip to content

Історія Дніпра: Махно й тепер гуляє полем

Наталия Рекуненко

Наталия Рекуненко

Історія Дніпра: Махно й тепер гуляє полем. Новости Днепра

Хто він — великий політик і воєначальник чи великий авантюрист і пройдисвіт? Чимало українців і досі не можуть однозначно відповісти на це питання. Однак незаперечним є те, що він був ватажком селянського повстанського руху 1918-1921 років на півдні України. Тисячі селян шанобливо називали його батьком, бо прагнув їх захистити від гніту будь-якої держави. Він і досі є одним із символів анархізму в світі. 7 листопада виповнилося 130 років від дня народження Нестора Махна, котрого радянське кіно зображувало виключно як неврівноваженого й жорстокого бандита, а багато сучасних дослідників називають неординарною і талановитою особистістю. Його ім’я тепер носить колишня вулиця Радгоспна в Амур-Нижньодніпровському районі.

 

Історія Дніпра: Махно й тепер гуляє полем. Новости Днепра

Без дитинства

Нестор був п’ятим сином у бідній сім’ї селян Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер територія Запорізької області).

Йому було одинадцять місяців, коли помер батько. Забезпечити родину сама мати не могла, тому діти змалечку працювали.

«Невиразно пригадую раннє дитинство, позбавлене звичайних для дитини ігор та веселощів, затьмарене сильними нестатками й прикростями, яких зазнавала наша сім’я, поки не піднялися на ноги хлопчики і не стали заробляти самі на себе. На восьмому році мати віддала мене в двокласну Гуляйпільську початкову школу… Шкільні премудрості давались мені легко. Зимою навчався, а літом наймався до багатих хуторян пасти вівці або телята. Під час молотьби ганяв у поміщиків в гарбах волів», — згадував Махно.

Після чотирьох класів він став учнем столяра.

Усюди, де Нестор працював, він конфліктував із господарями і шкодив їм — не терпів найменшого приниження і мстився за нього. Недарма сусіди говорили про нього, що він «палкий, як порох».

Історія Дніпра: Махно й тепер гуляє полем. Новости Днепра

Запальний бунтар

Якось Нестор побачив аматорську виставу, яка неабияк вразила його. Дізнавшись, що на чавуноливарному заводі Кернера є драмгурток, побіг туди й попросився в актори. Його взяли і в гурток, і на завод.

Маючи запальну вдачу, Нестор не міг залишитися поза революційним рухом 1905 року: активно брав участь у робітничих страйках, розповсюджував прокламації та книжки, а потім вступив до анархістсько-комуністичної «Спілки бідних хліборобів», яка грабувала багатіїв, банки та каси і обіцяла, що колись над селянами не буде жодної влади, вони матимуть волю й щастя.

У серпні 1908 року після одного нападу з убивством групу «бідних хліборобів» включно з Махном заарештували. Збереглася поліцейська картка Нестора, з якої ми знаємо, що він мав зріст два аршини і чотири вершки (160 см), карі очі, темно-русяве волосся, шрам на лівій щоці, розмовляв українською та російською.

22-26 березня 1910 року в Катеринославі Тимчасовий Одеський окружний військовий суд розглядав справу «Спілки». Махна засудили до шибениці, хоча він і заперечував причетність до вбивства. 52 дні він провів у камері для смертників, очікуючи виконання вироку, поки не дізнався, що йому дароване життя (військові чиновники, ще раз вивчивши справу, визнали, що Махно не був убивцею), але за розбій він має відсидіти.

Історія Дніпра: Махно й тепер гуляє полем. Новости Днепра

Земля і воля

1911 року Нестор опинився у московській Бутирській в’язниці, звідки вийшов у лютому 1917-го за амністією Тимчасового уряду.

— Повернувшись у Гуляйполе, він взявся до великих перетворень. Першим у Катеринославській губернії зробив перерозподіл землі: роздав землі і селянам, і поміщикам по зрівняльній трудовій нормі, — розповідає Тетяна Цимлякова, завідуюча відділом історії України та краю 1917-45 років. — А коли іноземні війська окупували Україну, вони почали забирати цю землю, і допомагали їм колоністи-меноніти, котрі відразу ставали ворогами Махна. Він згадав і ту несправедливість, яку бачив від них у дитинстві, коли працював на них. І це зіграло свою роль — під каральний меч Махна потрапляли цілі менонітські села. Зі своїми ворогами він був безжальним.

Ворогами Махна, котрий прагнув «безвладної держави», були всі, хто зазіхав на землю й волю селян. А під ці критерії потрапляли й поміщики, й австро-угорські війська, запрошені гетьманом Скоропадським, і сам гетьман, і взагалі всі українські державні установи, які він вважав буржуазними, контрреволюційними (хоча з Петлюрою йому й довелося певного часу вступити в союз), і білогвардійці, й зрештою більшовики, на боці яких він тривалий час воював.

Міфи й факти

— Нестор Іванович мав екстрасенсорні здібності, — говорить Тетяна Цимлякова. — Ті, хто з ним спілкувався, зазначали, що його карі очі не змінювали виразу: вони були колючі, пронизували. Погляд був такий, що ставало моторошно, медсестра одного шпиталю навіть втратила свідомість. Психологи характеризують Махна так: екзальтована, демонстративна особистість з яскраво вираженою акцентуалізацією характеру. Це проявляється в тому, що він прагнув бути на видноті, відігравати провідну роль, у підвищеній емоційності, в спонтанних, непродуманих діях, в авантюрності поведінки.

Тетяна Миколаївна до 130-річчя Махна підготувала міні-виставку в історичному музеї, де впродовж листопада можна побачити унікальні документи, пов’язані зокрема з перебуванням батька у Катеринославі.

— Коли махновці зайшли в наше місто, вони на потреби своєї армії конфіскували гроші кількох банків і ломбардів. Пишуть багато нісенітниць, буцімто в ті дні вино лилося рікою, «шубы втаптывались в грязь», а на головах у махновців були жіночі речі. Насправді, із жіночих каракулевих шуб були пошиті папахи, і Махно дозволив кожному махновцю брати стільки, скільки йому треба, але якщо він при цьому не просто забезпечував свої потреби, а збагачувався, то ставав ворогом революції. За розкрадання скарбниці і привласнення грошей армії Махно навіть розстрілював своїх. Ми віддаємо шану Нестору Івановичу, бо він єдиний із ватажків численних військ, які проходили нашим краєм (а влада у Катеринославі протягом революції змінювалася 22 рази, найбільше серед українських міст), дав музею гроші — 10 тисяч на розвиток, а ще виділив дрова для опалення і охоронну грамоту, що ніхто без дозволу батька Махна не має права нічого конфіскувати у музеї. Такі грамоти він видавав і іншим установам і людям.

Читайте также

Історія Дніпра: душа дияволу не продається.

Історія Дніпра: знаменитий сільський учитель.

Історія Дніпра: український космополіт.

Подписывайтесь на нашу страницу в Facebook.

Подписывайтесь на наш канал в Telegram.

Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение

Метки: , ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: