Вулиця на честь Надії, а не Чичеріна

Закон про декомунізацію став причиною того, що давно знайомі вулиці Дніпра отримали нові назви. На честь людей, які зробили для міста чимало. Сьогодні розкажемо про Надію Алексєєнко, на честь якої назвали колишню вулицю Чичеріна. Саме тут розташовані Дніпровська установа виконання покарань №4 (СІЗО) і Свято-Варваринський храм Свято-Тихвинського жіночого монастиря.

Як Стів Джобс

Надія Алексєєнко — почесна громадянка Катеринослава, дружина заможного купця Івана Алексєєнка, який на початку ХХ століття мав мережу магазинів, орієнтованих на торгівлю залізом. Такі собі тогочасні Стіви Джобси. На жаль, про Надію Алексєєнко відомо дуже мало, де жила та навчалась, невідомо. Власних дітей у Надії Іванівни та Івана Мартиновича не було, тож вони опікувались долею чужих. Займалися благодійністю, жертвували на розвиток навчальних закладів — жіночої гімназії, комерційного училища і товариства піклування про жіночу освіту. На їхнє будівництво і утримання сім’я Алексєєнків передала 652 500 рублів. Це була найбільша пожертва, будь-коли отримана містом.

Вулиця в Дніпрі на честь Надії, а не Чичеріна. Новости Днепра

Дитяча лікарня №3 ім.Руднєва на проспекті Пушкіна

Також Надія Іванівна передала у міську власність земельну ділянку між вулицями Короткою і Філософською під дитячу лікарню з амбулаторією та 82 500 рублів на їхнє будівництво. Лікарню звели 1913 року і назвали ім’ям Алексєєнко. Це була на той час перша дитяча лікарня на півдні України на 50 ліжок. Медичну допомогу надавали безплатно. Сьогодні це дитяча лікарня №3 ім. Руднєва на проспекті Пушкіна.

Вулиця в Дніпрі на честь Надії, а не Чичеріна. Новости Днепра

Крім того, Надія Алексєєнко пожертвувала місту 570 тисяч рублів капіталу, відсотки з якого повинні були йти на утримання лікарні та жіночого притулку. До речі, цій вулиці повернули її історичну назву. Колись у Катеринославі була вулиця Надеждінська. Але у зв’язку з тонкощами перекладу вирішили цю назву не повертати, а назвати просто — вулиця Надії Алексєєнко.

Вулиця в Дніпрі на честь Надії, а не Чичеріна. Новости Днепра

Родина мешкала у будинку №3 по вул. Каретній (тепер вул. Челюскіна), але він не зберігся.

Вулиця в Дніпрі на честь Надії, а не Чичеріна. Новости Днепра

Олег РЕПАН, директор Інституту історії Дніпра

— Вулиця імені Надії Алексєєнко з’явилася у Дніпрі невипадково, свого часу ця жінка дуже багато зробила для міста. Її сім’я володіла магазинами з продажу заліза і не шкодувала власних коштів для розбудови міста. Своїх дітей у пари не було, тож вони жертвували гроші на утримання жіночих гімназій, комерційного училища тощо.

Про Чичеріна

Георгій Чичерін — радянський державний діяч і дипломат, нарком закордонних справ РСФРР і СРСР. Його можна порівняти із сучасним главою російської дипломатії Лавровим – єзуїтство, маніпуляції фактами, заперечення очевидних злочинів.

Вулиця в Дніпрі на честь Надії, а не Чичеріна. Новости Днепра

Георгій Чичерін на прийомі іранської делегації. 1927 рік

Те, що відбувалося в 1917—20 роках на території України, в тій чи іншій формі проявляється на Донбасі зараз. Наприкінці жовтня 1917 року в Києві Центральна Рада прийняла Третій універсал, яким проголосила створення Української Народної Республіки, фактично ставши на шлях самостійності. Звичайно, це не влаштовувало більшовицький уряд у Москві. Перша спроба переобрання Центральної Ради не вдалась, і тоді делегати-більшовики виїхали до Харкова. Їм на підтримку з Росії почали прибувати перші ешелони з більшовицькими військами і партійними пропагандистами, озброєними червоними прапорами, листівками та відповідною риторикою про єднання і світові революції, про «землі — селянам, а заводи — робочим». У грудні 1917-го більшовикам під охороною радянських військ вдалося провести в Харкові альтернативний з’їзд рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Щоправда, на ньому 200 делегатів представляли лише 89 рад з більше 300 існуючих в Україні. Але це не завадило проголосити встановлення радянської влади в Українській Народній Республіці і створити свій уряд та збройні формування, які визнала і підтримала Москва. Наявність двох центрів влади — у Києві та Харкові — дала можливість російським більшовикам формально залишатися осторонь від війни і демонстративно ставитися до неї, як до внутрішнього конфлікту. Керівництво УНР надсилало ноти протесту, натомість Москва відповідала цинічно — Георгій Чичерін 6 січня 1919 року надіслав радіотелеграфну відповідь, у якій наголошував, що військові дії на території України тривають між арміями Директорії та Українського радянського уряду, який нібито є абсолютно незалежним.

 — Бажання ж Директорії мирним шляхом врегулювати конфлікт може стосуватися тільки конфлікту між Директорією і трудовими масами України, які хочуть встановлення радянського ладу. Відповідно до цього конфлікт і надалі виливатиметься в форми збройної боротьби, поки Директорія буде застосовувати до Рад тактику їхнього насильницького придушення, — зазначав він.

Аби зрозуміти суть тогочасних подій, варто згадати Льва Троцького та його таємну інструкцію до комуністів, що «без України немає Росії. Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, сала, Чорного моря Росія існувати не може, вона задихнеться, а з нею і радянська влада, і ми з нею…» До речі, сьогодні російські високопосадовці «забувають» про пікантну сторінку з біографії Чичеріна, яка так не до вподоби російські моралі, – у Німеччині він намагався лікуватися від гомосексуалізму (на той час побутувала думка, що це хвороба, яку можна вилікувати).

Подписывайтесь на нашу страницу в Facebook.

Подписывайтесь на наш канал в Telegram.

Поделиться:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: