Нетактовна поведінка охоронців в супермаркетах Дніпра

— Дівчина у червоній курточці з наплічником, в руках носить дві баночки ікри.

— Бачу, пішла на другий поверх. Вадік, Вадік, ти там? Дивись за нею!

— Пацани, в алкогольному є хто? Прийом!

— Я тут! Шо там, Сірьожа?

— Дивись, там чоловік у білому короткому пуховику взяв три пляшки «Джека»!

— Іду за ним, ага. Він біжить у ряди до соків.

Ні, це не уривок з сучасного де­тективу, це звичайнісінький супер­маркет і повсякденні розмови охо­ронців по внутрішній рації. Отак, на весь голос передаючи один одному інформацію про підозрілих покуп­ців, вони змушують людей озиратись на тих, про кого говорять. І ось уже тітонька дивиться косо на дівчину в червоній курточці, а від чоловіка в бі­лому пуховику бабця ховає на інший бік свою сумку.

Неприємно почути, що таке орієнту­вання передається на вас, авжеж? Що ж робити в подібній ситуації? Чи мають право охоронці так чинити? З таким питанням я пішла до правозахисників, і моєму здивуванню не було меж, коли два юристи в один голос відповіли: «Немає такої норми закону, що могла б заборонити охоронцям так пово­дитись». Тобто це не порушує жодної правової норми, окрім наших власних психологічних кордонів.

Тетяна КОЛЕСНИК, психолог:

— Тема психологічних кордонів зараз дуже актуальна. У своїй практиці я бачу тенденцію, що складається в нашому суспільстві: люди мають або надто прозорі кордони, або надто грубі. Психологічний кордон не можна поба­чити чи відчути на дотик, це та тонка межа, що відділяє нас від інших. Порушення психологіч­них кордонів тісно пов’язане з психологічним насиллям. Тому дуже важливо навчитись не до­пускати подібного ставлення до себе. Одним із видів психологічного насилля є прихована по­гроза, саме до неї я б віднесла ситуацію в супер­маркеті. Коли охоронці починають тиснути на людину, не звертаючись до неї особисто, вона може відчувати безпідставне почуття провини та дискомфорту в обмеженні свободи дій. Кож­ному з нас необхідно вчитись чітко окреслювати свої психологічні кордони і головне – не соро­митись це робити.

Якщо ж повернутись до конкретної ситуації в супермаркеті, то цілком нормальним буде пові­домити про те, що вам така ситуація неприємна. Найкраще, погукати адміністратора та повідо­мити про некоректні дії працівників, які роблять ваше перебування у магазині дискомфортним. Не слід мовчки терпіти.

Отож, якщо ви потрапили під приціл охо­ронців і вони дозволяють собі таку поведінку, сміливо кажіть їм про те, що вам це неприєм­но. Ми провели такий експеримент у кількох супермаркетах міста, більшість охоронців піс­ля зауваження просто замовкали. Можливо, і стежили далі, але робили це вже не помітно для оточуючих. Шкода, коли керівники ма­газинів не розуміють, що в такий спосіб вони втрачають покупців. Бажаю всім приємних та безпечних покупок, будьте пильні і не дозво­ляйте себе ображати!