Три сестри знову хочуть у Москву

Незабаром у нашому театрально-художньому коледжі відбудеться ярмарок талантів: показуватимуться дипломні вистави випускних курсів, на які з’їдуться режисери з багатьох театрів України, аби вибрати молоде поповнення своїх труп. Адже цей  навчальний  заклад  має чудову іміджеву репутацію

І це не в останню чергу завдяки  тому, що у студентів є можливість ще під час навчання грати  не  тільки  учбові  уривки  чи  мініатюри,  окремі монологи  з  п’єс  чи  готувати  читецькі  програми.  Ні!  Вони грають, так би мовити, «повнометражні»,  справжні  спектаклі  без знижок на молодість  і  недосвідченість. У коледжі  є драматичний  театр  «Дебют»,  ляльковий – «Рукавичка», хореографічний  «Дивертисмент», «Інтимний театр» майстерні педагога  Григорія Богомаза-Бабія,  який тепер керує «Дебютом».

Новини Дніпра

Ольга – Ельвіра Бахшиєва, Ірина – Дар’я Іващенко, Маша – Анастасія Тихонова

У цьому театрі щойно відбулася  прем’єра  вистави «Три сестри» за А. Чеховим.  Для  Григорія  Феодосійовича  Чехов – один з найулюбленіших авторів, на творах якого він  не тільки  вчить  студентів професії, а й прищеплює  важливі  людські  якості, які  дозволять  їм  «жить, думать, чувствовать, любить» на високій  ноті. Ось і в цій п’єсі, до якої режисер  за 15 років  звертається вже  втретє з різними  курсами, багато почуттів, гарних, як  квіти, високих і благородних. Проте в  ній  немає щасливих людей:  люблять не тих, хто любить їх, мріють про те, чого не може бути. Москва для сестер – спогад дитинства і, як і рятівна праця, про яку вони багато говорять,  — це примара,  міф, в який вони вірять, на який сподіваються,

У сценографічному  рішенні,  знайденому Оленою Яременко,  час від часу з’я вляються нові виразні  деталі, але залишається образ вокзалу як ознака  невлаштованості, прагнення змін. Зараз  трошки затишку додають  плетені меблі, піаніно, на якому вправно грають усі героїні. Кожний  новий склад   виконавців привносить щось у виставу своєю природою, своїм розумінням ролі  і ситуації в цілому, це примушує і режисера  по-новому дивитися  на матеріал  і  шукати  нові  змісти, відкривати іншу глибину. Та поїзд залишається, аби  підкреслити  думку, що не завжди  і не кожному вистачає сили характеру сісти в нього і змінити своє життя.

Кожний з нинішніх учасників  вистави має своє обличчя: Ольга-Ельвіра  Бахшиєва  строга, але  добра і справедлива,  вона єдина  відстоює няньку від безглуздих причіпок Натальї-Анастасія Лавренюк.  Маша – Анастасія Тихонова, тонка натура , яка все переживає   глибоко і драматично,  Ирина —  Даша Іващенко, романтична дівчина, яка не може знайти себе, за неї боляче і страшно. Дві сцени прощання з коханими, зіграні Тихоновою,  Дмитром Возикою (Вершинін)  і  Вячеславом Дубініним (Кулигін, чоловік Маші)   та Іващенко і Русланом Тараном (Тузенбах), — найнаповненіші за почуттями, найсильніші за драматичною напругою.

Любов педагога до Чехова передається і його вихованцям. З цією виставою, а також з міні-комедіями  «Предложение: до и после» вони неодноразово виступали на  дачі  Чехова  у Ялті, їх дуже  тепло приймали, і а з працівниками музею  Чехова  зав’язалася тісна дружба.  Тепер, на жаль, вона перервалася, але хочеться думати, що це лише пауза.

Коли люди працюють з такою любов’ю і віддачею, до них приходить успіх. Про це говорить і те, як щасливо склалася творча доля багатьох попередніх  учасників цих вистав: вони працюють у престижних київських, одеських, миколаївському, ніжинському та інших театрах країни, а дехто і за рубежем.

До речі, батьки Анастасії Лавренюк також вчилися у Богомаза-Бабія  у першому його випуску. Так що наш коледж готує цілі акторські династії.

Тетяна АБРАМОВА

Поделиться:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: