Сюрпризи

Лєна прибігла з нічної зміни, «посадовила» оте, що так просила свекруха, в бутильок, скупалась і впала спати. «Ото їй сюрприз буде! Якраз вона приїде за тиждень, а воно підросте! Добре, що Галя нарешті не забула й принесла його мені» – думалось Лєні в солодкій сонній млості. Так і провалилась в сон, зморена і задоволена собою. Лариса Григорівна завжди любила сюрпризи. От все життя! То якусь дрібничку прикупить онукам, то невістці, ну про сина годі і казати! То шкарпетки рожеві зв’яже для Олени, аби вона вечорами не мерзла. «Сюрпризи це ж чудесно!» – щоразу повторювала вона родині. І нехай Олена терпіти не могла рожевий, але шкарпетки направду були теплі і від всього серця ж, головне.

І цього разу пані Лариса вирішила зробити сюрприз, повернувшись на день раніше, ніж її чекали!

«Ось приїду, нікого вдома нема! Я приберу, наварю борщу, спечу пиріг з яблуками з дачі! Поприходять ввечері, а тут – повна хата смакоти, чистота і я вже вдома! Не треба ні їхати по мене на дау, ні до електрички зустрічати. Ну це ж найкращий сюрприз!» – приказувала вона про себе, пакуючи на дачі торби з урожаєм.
І щойно двері квартири зачиились за Олегом, як через 20 хвилин у квартиру зайшла щаслива і натхненна Лариса Григорівна. Таксист їй позатягував торби та кошики, вона розрахувалась з ним і пішла оглядати масштаби підготовки сюрпризу.

«Ще й не брудно. Ти ба! Мабуть пилососила невістка серед тижня. Хм, і в дитячій все чисто. Піду на кухню! Там точно треба драяти! Адже мене не було аж 5 днів!» – казала за старою звичкою, сама до себе пані Лариса. Але от дивина! Кухня сяяла! «Ну що ж – готуватиму!» – плеснула в долоні і одягла фартушок.

За кілька годин борщ був на плиті, пиріг на столі і все привезене добро було розкладено та розіпхано на полиці комірчини та холодильника. Але що це!? Лариса Петрівна не одразу й помітила. Щось страшне, майже чорне і огидне плавало у бутильку. Бутильок ще був прикритий білосніжною марлечкою, ото видно і не помітила пані Лариса оцю гидоту!

Вона не наважилась його навіть нюхати, просто схопила і чимдуж побігла вилити ОЦЕ в унітаз, а бутильок навіть подумувала викинути! Бо хто зна, що це за гидоту розвела на кухні невістка! Мо воно отруйне!?

Того дня Лєна та Олег повертались з роботи разом, забравши дорогою дітей з плавання. А ще, заїхали в улюблену піцерію та взяли піццу на вечерю, аби поласувати «шкідливим», доки бабусі нема!

Сюрпиз Ларисі Петрівні вдався! Син ледь не впустив коробки з піццою, невістка ж оторопіла прямо на порозі! «Мамо, а чого ж ви не попередили? Мииии б і на вааас взяли піццу» – рятувала як могла ситуацію Олена. А сама ж мерщій на кухню! Чи не побачила свекруха її сюрпризу!?

– Та я ж вирішила зробити вам сюрприз!

– Вдався, мамо! Шо й казати! – гукала вже з кухні Олена і в неї підкосились ноги! Бутилька не було! Не було ніде! Ні в холодильнику, ні на вікні, ну ніде!

– Ви такі молодці! Так чисто вдома, наче й не жив ніхто! – засміялась пані Лариса.

– Старались, як могли! – вигукнув молодший, наминаючи піццу з одної руки, а бабусин пиріг з другої.
……..

– Доню, Оленко, а чого ти так пополотніла? Тобі недобре чи шо?

– Та ….там на кухні був для вас сюрприз, а тепер він пропав….

– Який сюрпиз? Не бачила нічого!

– Та в бутильку…

– Ота гидота?! Я змила ту отруту в унітаз! Прохллорувала його і викинула бутильок! Як ти могла отакевочки розвести за тиждень! Завжди була такою охайною, а тут – страшенне оце! Ще й на столі з їжею! Я шокована! Виявляється ти таки нечупара!

– Мамо! То ж був чайний гриб! Чайний гриб,який ви просили вже кілька років! Мені нарешті його привезла колега з іншого міста! Я його ростила для вас! – і Олена, по-дитячому закрила облаиччя руками і заплакала. Як їй було досадно! Адже свекруха колись почувши про цей чортів гриб, винесла їй увесь мозок – знайди та знайди! І ось маєш – знайшла!

– Та я ж…..та хіба ж….ой лишенько! – Лариса Петрівна вкрай розгубилась….сама своїми ж руками викинула того гриба….та ше й невістку пообзивала…. «Оце скупилась стара дурепа!

Треба вибачитись і зв’язати нові шкарпетки Оленці, жовті,мабуть!» – казала собі, як завжди, подумки пані Лариса.

Поделиться:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также:

    Як обирали міську думу сто років тому. Новости Днепр

    Кількамісячні передвиборні кампанії до Міської думи, запекла боротьба за крісло міського голови, тривалі складання й перескладання коаліцій, нескінченні суперечки між…

    11.12.2017
    16
    Наталия Рекуненко
    Про що мовчать дерева. Новости Днепр

    Працівники лісових господарств України б’ють на сполох. Згідно із нещодавно прийнятою українським Кабміном «Стратегією розвитку та інституційного реформування лісового господарства…

    08.12.2017
    48
    Inna Vnukova
    Новости Днепра

    В кавярню зайшла молодичка…підбори-шпильки, вузесенькі джинси, блузка тонка, майже прозора…очі яскраво підведені чорним, губи – рожеві, аж очі обпікає кольором….

    08.12.2017
    87
    Тетяна Петрівна