Закам’яніла музика Красносельського

Жодна людина не мала такого впливу на формування художнього образу нашого міста — так деякі дослідники історії Дніпра говорять про архітектора Олександра Красносельського. Проте сьогодні від його творінь у первісному вигляді мало що залишилося — будинки, створені за проектами Олександра Леонтійовича, змінюються невдалими реконструкціями, поступово руйнуються або навіть зносяться під нову забудову. 7 липня виповнюється 140 років від дня народження видатного зодчого.

ОПАНУВАННЯ НАУКИ

Народився майбутній видатний катеринославсько-дніпропетровський архітектор у сім’ї лікаря 1877 року у Москві. Невдовзі Красносельські перебралися до естонського Юр’єва.

У дитинстві Сашко захопився малюванням та архітектурою, що і визначило його вибір професії: після реального училища він вступив до Ризького політехнічного інституту на будівельне відділення. За п’ять років Красносельський вийшов звідти з прекрасними знаннями історії та теорії архітектури й образотворчого мистецтва, а також французької та німецької мов.

Разом із дипломом з відзнакою 29-літній інженер-архітектор Олександр Красносельський одержав право на закордонне стажування: впродовж двох років він вивчав культуру, мистецтво й пам’ятки архітектури великих міст країн Європи, Індії і Туреччини.

ПЕРШИЙ ДОСВІД

1908 року Красносельському запропонували стати архітектором бессарабського міста Бєльці. Коли за чотири роки Олександр вирішив переїхати до Катеринослава, бєльцівський староста видав йому посвідчення про те, що у його місті Красносельський замостив половину вулиць, спроектував і збудував вірменську церкву й біля сотні цивільних і фабричних споруд, і це цілковито змінило художній вигляд міста. «Если решение инженера Красносельского покинуть наш город бесповоротное, то, выражая свое крайнее об этом сожаление, рекомендую его всем, кому нужен талантливый, трудолюбивый и честный работник», — з такою рекомендацією Олександр Леонтійович прибув до нашого міста на початку 1913 року.

КЛАСИКА+МОДЕРН

Відразу інженер транспортного відділу міської управи Красносельський почав опікуватися благоустроєм Катеринослава: керував створенням мостової головного проспекту й кількох центральних вулиць, розробив план і почав здійснювати замулювання й укріплення балок, території яких згодом стали використовувати під забудову.

Разом з тим Олександр Леонтійович проектував нові споруди. Його першим об’єктом у Катеринославі стала триповерхова кам’яниця по Крутогірній вулиці, 12 у новому для міста стилі. Як писали автори книги «Пам’ять історії» краєзнавці й архітектори Стародубов, Самодрига та Іванов, «Александр Леонтьевич был большим знатоком классики, элементами которой насыщены почти все его проекты. Будучи сторонником простых композиционных приемов, он был смелым новатором, умевшим разумно соединять прошлое с требованиями нового и прогрессивного. Во многих его работах чувствуется любовь к синтезу архитектуры и скульптуры».

Красносельський творчо переробляв жорсткі класицистичні норми в архітектурі і це стало його стилем. Внутрішнє планування будинків у рішеннях Олександра Леонтійовича завжди було економічним і зручним у побуті. Саме це, як писав біограф архітектора Олег Ігнатов, забезпечувало йому велику кількість замовлень.

До 1917 року у Катеринославі були втілені такі проекти Красносельського: дохідні будинки за сучасними адресами: вул. Мечникова, 3 і вул. Фабра, 13, а також сумнозвісний сьогодні своїм занедбаним станом будинок Пріцкера з аптекою на Чечелівці (сучасний пр. Нігояна, 4); пансіонат для дітей офіцерів, що загинули у Першу світову війну (вул. Грушевського, 11), анатомічний корпус медичної академії.

ПАЛАЦИ НОВИХ ЧАСІВ

Після революції, яку він сприйняв позитивно, Олександр Леонтійович тривалий час виконував переважно адміністративні обов’язки: у 1919—22 роках він – архітектор комунгоспу Катеринославського ревкому, у 1923—35-х – окружний інженер при губвиконкомі (згодом окружвиконкомі), губернський архітектор, з 31-го – ще й заступник дніпропетровського інспектора з контролю будівництва.

Можливість творчої роботи за півтора десятки років випадала Красносельському лише кілька разів: зокрема, 1926-го він представив на конкурс проект Палацу праці (Палац культури ім. Ілліча). «Усе тут нове, оригінальне… Палац праці Красносельського відповідає всім вимогам і духу свого часу й по праву увійшов до скарбниці української радянської архітектури», — писав Олег Ігнатов уже в середині 60-х років, проте у середині 1920-х проект піддали нищівній критиці.

1927 року було завершено будівництво іншого творіння Красносельського — Палацу профілактики, що призначався для санітарно-медичної освіти й лікування робітників заводу ім. Петровського.

1935 року архітектор очолив одну з трьох майстерень управління проектування й реконструкції Дніпропетровська. Найбільш визначні його роботи того періоду — реконструкція будівель першого реального училища (ДНУ ім. Гончара, пр. Яворницького, 36), комерційного училища (облрада, пр. Поля, 2), оперного театру (театр драми й комедії, пр. Яворницького, 97), проектування й будівництво житлового будинку No 22 по сучасній вул. Святослава Хороброго, Центрального універмагу й «Дитячого світу».

ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ?

Олександр Красносельський був різнобічно обдарованою людино, мав багато зацікавлень: писав картини, вірші, музичні твори; збирав живопис, меблі, годинники, порцеляну, бронзу, старовинні книги. Частину його колекції націоналізували більшовики ще за життя архітектора, частину передала до історичного музею вдова, виконуючи заповіт чоловіка: «Когда меня не станет, все ценное передай академии и городу. Все должно остаться людям».

Помер Олександр Леонтійович 19 березня 1944 року в сараї, що стояв на подвір’ї будинку No14 по вул. Короленка, де архітектор мешкав з 1925 року й де до сторіччя з дня його народження з’явилася меморіальна дошка.

Зі смертю Красносельського завершилася одна з найяскравіших епох у архітектурному житті міста, переконані місцеві дослідники історії. А сьогодні ми поступово втрачаємо залишки тієї епохи.

«Мои стремления сводятся к честному выполнению долга перед Родиной, к ревностной заботе о том, чтобы мои осуществленные в натуре проекты будили в народе добрые мысли, радость и ощущения приблизительно такого чувства, какое испытываешь, глядя на бодрую растущую молодость или вдыхая весенний воздух, или слушая любимую музыку в исполнении оркестра…», — говорил Красносельский

Є думка

Ціла епоха в архітектурі міста

Катеринослав у різних його архітектурних стилях, манерах і традиціях став для нього полігоном для створення своїх шедеврів. Велич і коректність, розмах і компактність, помпезність і скромність дуже чітко і виважено використовувались творцем у певних обставинах. Кожен об’єкт не схожий на інший, хоча їх об’єднує добре помітна «рука майстра». Тонке відчуття стилю, постійний інтерес до новітніх течій і потужний досвід дозволяли архітектору творити справжні шедеври. Різночасові об’єкти зодчого віддзеркалювали основні передові архітектурно-мистецькі течії дореволюційного і післяреволюційного міста. Високий фах і постійний пошук, талант і естетична витонченість майстра здолали страшний і підступний час, в якому доводилося творити Олександру Леонтійовичу. Навіть нещадному радянському режиму, який знищив майстра, не вдалося зневілювати його архітектурну спадщину.

Олександр Харлан, архітектор, доцент ПДАБА

Поделиться:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: