Лютий козак «Раджа» (ФОТО)

Отакі вони бувають, крішнаїти. Із Сунілмоханом ми зустрілися на святі Гаура-пурніма, яке відзначали дніпровські віддані Крішни. Для тих, хто не знає, що то за свято, – назва перекладається із санскриту як «золотий місяць уповні», і фактично це такий самий день народження, як християнське Різдво.

Іменинник – Шрі Чайтанья Махупрабу, засновник однієї з релігійних шкіл в індуїзмі. Тож спочатку на святі відбулась пуджа – вшанування втілення Шрі Чайтаньї разом із його найближчим супутником, потім усі уважно вислухали духовну проповідь, подивились та послухали концерт, після чого і самі в танок пішли, співаючи, ну й нарешті пригостилися на пишному бенкеті – без м’яса та алкоголю! Взагалі!

От перед тим самим концертом нас і познайомили:

«Сунілмохан, наш кришнаїтський «лютий» козак».

І дійсно, повний набір – спілкується виключно українською (хоча за походженням білорус), на голові — козацький оселедець, він же індуїстська шикха, вишиванка, червоні шаровари та… кантхімала на шиї, тобто намисто зі священного індійського дерева туласі. Грає на індійській фісгармонії, практикує козацькі ведичні бойові мистецтва із зброєю та без неї, співає і танцює українські та індійські пісні й танці. А ще навчає у ведичній школі дітей, головним чином хлопчиків, усім цим рідкісним у наші часи умінням. До речі, про часи:

«Сунілмохане, а скільки ж вам років?» — «Ну то який зараз рік?» — «Та як же, 2017-й!» — «Ну тоді вже 37».

А ще у Сунілмохана є позивний — «Раджа». Розказує він про його появу стримано:

«А це в 14-му році ми з козаками, як і всі, зібралися та й пішли «туди»…

Спочатку вони разом із багатьма іншими охороняли облдержадміністрацію, потім у складі батальйону «Січеслав» із хлопцями з Кодацької паланки вартували на блокпосту. Довелося Сунілмохану і в хащі чатувати:

«Ми тоді в махновських лісах охороняли кордон між Дніпропетровською та Донецькою областями, щоб до нас сепари не прорвались».

Отоді, на блокпосту, і прозвали його «Раджа»:

«Хлопці мене зустріли з подивом: «Та ви ж, крішнаїти, як білі овечки, тихі та сумирні». А я у відповідь радив їм почитати «Махабхарату» та «Бхагавад-гіту».

Пояснимо те, що Сунілмохан вважає таким, що пояснень не потребує. Відкриємо «Гіту» і вже на перших її сторінках побачимо, що насправді там викладено розмову людини із Богом, але відбувається вона не у тихому місці для усамітнених медитацій. Сюжет «Бхагавад-гіти» розгортається просто на полі бою, де для грандіозної битви зібралися сотні тисяч воїнів. І до останньої сторінки — це відповідь на людські сумніви та намагання знайти собі виправдання, аби уникнути зіткнення із ворогом, розповідь про те, за що та проти чого треба воювати.

«До речі, я завдяки «Бхагавад-гіті» вивчив українську мову, я ж сам з Білорусі. А сюди коли приїхав, то читав тільки український переклад, от і навчився».

Так, як виявилося, зараз серед вайшнавів найбільш популярним є український переклад «Бхагавад-гіти», зроблений ще у 90-ті роки завдяки співпраці двох відданих вайшнавів, уродженців Львова та Дніпра.

Тож у Сунілмохана, як і багатьох його одновірців, сумнівів – захищати свою Батьківщину від агресора чи збоку постояти – не було:

«Я собі сам поставив особисте завдання — показати, що вайшнави (тобто ті, кого ми називаємо крішнаїтами. — Авт.) такі самі громадяни України, як і всі інші. Ну хіба що вегетаріанці… Але й бути вегетаріанцем не означає бути слабким. Навіть навпаки, адже виявилось, що ми взагалі на посту не засинаємо, автомати з рук не випускаємо, швидше бігаємо та й фізично витриваліші. От тільки звичайним тоді сухпайком була виключно ще з радянських часів тушонка. Тож готував заздалегідь — вегетаріанський. Взагалі збирати РД (рюкзак десантника. – Авт.) мені дуже допомогли наші вайшнави. Божою милістю не голодував. Хоча цікаво було б спробувати, як то люди взагалі нічого не їдять, а праною лише живляться… А щоб не переривати читання джапи (вайшнавської молитви. – Авт.) і на блокпосту, пошив собі для чоток мішечок з камуфляжу».

Саме там, на блокпосту, Сунілмохан склав свою першу пісню українською – про те, як треба захищати свою родину, свою віру, свою землю. Повернувся до Дніпра лише тоді, коли йому разом із побратимами запропонували замість обіцяного козацького загону інший варіант. А тут ще й одновірці кликали додому, адже виявилось, що у ведичній школі нікому навчати необхідним знанням майбутніх чоловіків.

У Сунілмохана є родина. Дружина — матаджі Міламанджарі, що виконувала разом із подругами на святі Гаура-пурніма яскравий індійський танок. А ще — трійко синів.

Наймолодшенький Зорян поки що головним чином з татових рук до маминих переходить, але посміхається навіть абсолютно незнайомим, дуже серйозним тіткам так, наче сонечко засяяло…

Ілона Полуніна

Поделиться:
Категории:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: