Борис Філатов: «За півтора року жодна людина не пішла добровільно. Судяться, тікають на лікарняні, вимикають мобільні»

З початком війни місто Дніпро називали форпостом України. Тут вдалося зупинити наступ «русского мира». Як змінилося місто, чим живе зараз і які виклики стоять перед ним — в інтерв’ю Gazeta.ua розповідає мер Дніпра Борис Філатов.

Сподівався, що коли закінчиться загальнополітична криза, то через півроку ми передамо справи новому губернатору й повернемося в бізнес. Не збирався балотуватися на пост міського голови. Рішення було для мене найтяжчим у житті. Прийняв його, коли Олександр Вілкул вирішив балотуватись. Подивився результати соціологічних опитувань. Зрозумів, що я єдиний, хто може йому протистояти й виграти, — говорить 45-річний Борис Філатов.

Зустрічаємося в його кабінеті в Дніпровській міській раді. У приймальні чергують охоронці. У кабінеті при вході — бігова доріжка. У сусідній кімнаті крізь прочинені двері видно боксерську грушу.

Меблі не міняв. І ремонт не робив. За цим столом працювали всі наші мери, — каже Борис Альбертович.

Чому ви проти блокади Донбасу?

Я не проти. Всі вже заплутались. Відповім словами Черчилля: «Якщо ти до 25 років не був радикалом – то в тебе нема серця. А якщо після 35 не став консерватором – то в тебе нема розуму». В душі, звісно, як людина молода, я за блокаду Донбасу. І писав про це. На жаль, за три роки ніхто не думав про те, як цю проблему вирішити. Все йшло за течією. Переважали інтереси великих промислових компаній і контрабандистів. А зараз у нас на Придніпровській ТЕС немає запасів вугілля. Вона ж опалює весь лівий берег. І добре, що потеплішало. Але якби блокада почалась у грудні, ми, можливо, зиму не пережили б.

 

Кожен має займатися своїми справами. Центральна влада не повинна лізти до місцевого самоврядування. Ми — не давати їм свої поради. Коли облради чи райради голосують за блокаду або проти – я категоричний противник цього.

Чому?

Це — не наша компетенція. Якщо говорити про Дніпрораду, то в нас 34 проголосували проти блокади, а 30 – за. Фактично, ми знову розкололи міську раду. Я вперше застосував вето. Якби вони проголосували за блокаду – я б і це ветував. Не хочу, щоб міська рада була полем для з’ясування амбіцій партій республіканського масштабу.

Як близькість фронту позначилась на житті Дніпра?

Дніпро показав феномен нової політичної нації України. Абсолютно впевнений, що саме тут зупинили «русскую весну». Хоча, безумовно, вклад і Одеси, і патріотично налаштованих харків’ян теж мав серйозний вплив. Знаю процес ізсередини. Бачив ті страшні часи. Тоді мені дзвонили з половини Південного Сходу і запитували «Що нам робити?» Ми були як маяк, на який усі орієнтувалися. Сюди їхали депутати з Добропілля, Червоноармійська, Харкова, Ізмаїла, навіть із Кіровоградської області. Питали: «Як утримати ситуацію?» Феномен Дніпра ще чекає свого дослідження.

 

Що стосується того, як вплинула війна. Ми повинні в наших мінусах знаходити плюси. У місті — колосальна кількість військових. Для Дніпра це — розвиток логістики й робочі місця. Присутність тут військових підрозділів допомагає і в стабілізації політичної і економічної ситуації.

 

Ми змінилися й ментально. У лікарню Мечникова щодня привозять поранених. Учора шістьох доставили.

З 2014 року на місцевих форумах люди питають про ціну житла і переїзд у Дніпро. Як змінилася кількість населення?

Ми завжди казали, що нас мільйон, але мали приблизно 975 тисяч. А зараз нас більше мільйона. Тільки офіційних переселенців зареєструвалося майже 40 тисяч. Цифра насправді значно більша. Вони впливають на життя міста — як позитивно, так і негативно.

 

Яким чином?

Підійдіть до машини, з якої торгують кавою на вулиці. Кожен другий, якщо не троє з п’яти – це переселенець із Донбасу. Наші не хочуть за 3,5 або 4 тисячі гривень стояти весь день. Така ж ситуація з робітничими професіями. Лише в комунальних підприємствах кілька тисяч вакансій.

 

Ми придбали 13 тролейбусів, купуємо ще 32 — і не можемо знайти водіїв. Зарплата стартує від 5500 гривень і в перспективі буде 9 тисяч.
Знайти на верстат оператора просто неможливо. Розмовляю з підприємцями — вони готові платити хороші гроші. Спілкувався з керівництвом нового металургійного виробництва «Інтерпайп». Там пропонують чудові умови праці: високі зарплати, медичне страхування, соціальні пільги. Однак кваліфікований персонал знайти неможливо.
Хто йде туди працювати, то це переселенці. Вони шукають будь-яку роботу. І, таким чином, допомагають місту.

А який негативний ефект?

Насамперед – ріст злочинності. Він серйозний. Ні нова патрульна поліція, ні стара реформована не справляються. Злочинність побутова: бомблять квартири, авто, знімають колеса, зривають ланцюжки, забирають мобільні телефони.
Крім пограбувань, є ще обіг зброї. Була ситуація, коли з АТО боєць вивіз ручний кулемет. Пішов у лазню, напився і стріляв по воротах.

 

У кожній школі кілька вчителів сидять у пабліках типу «Народ Донбасса» чи «Путин — наше все».

Скільки зараз прихильників «русского мира» в Дніпрі?

Цього не покажуть жодні фокус-групи. Дехто причаївся. А в багатьох стався переворот у голові. Чимало активістів антимайдану після окупації Криму стали українськими патріотами. У людей відбулася серйозна трансформація свідомості. Вони були проти революції, барикад. Але коли в нас нагло забрали частину території, повстали проти цього.

 

Не хотів би вішати ярлики. Але якщо напряму прив’язуватись до рейтингу колишніх «регіоналів», то, можливо, відсотків 20.
Аналізуємо соцмережі. У кожній школі кілька вчителів сидять у пабліках типу «Народ Донбасса» чи «Путин — наше все». І навіть щось пишуть там. Це — серйозна проблема. Як і Бісмарк вважаю, що нам потрібні свої священики, лікарі, вчителі. Інакше втратимо державу.

Яка ситуація в місті з корупцією?

У нас дуже багато активістів, є опозиція. Вони кричать, що в мерії крадуть. Я не прокурор і не міліціонер. Не збираюся бігати з палицею і когось відловлювати. Нехай цим займається ВБЕЗ (Відділ по боротьбі з економічними злочинами. — Gazeta.ua) і прокуратура. Я зібрав усіх своїх заступників, помічників, начальників управлінь. Сказав: «Хлопці, я з вами не в долі, ви мені нічого не носите. Якщо хтось попадеться – не ходіть скаржитися. Ви мене почули? До побачення». А далі моє завдання: усі закупівлі оформити через ProZorro. Ми були на четвертому місці в країні. Зараз – на п’ятому.

Яка економія?

Десятки мільйонів гривень. Гроші можуть зникати не лише на держзакупівлях. А комунальні підприємства? У нас їх близько 130. Є підприємства з бюджетом у сотні мільйонів гривень. Там працюють 14 тисяч людей. Впроваджуємо електронні сервіси і так усуваємо чиновників від потенційної вигоди.

Як чиновники реагують на це?

Я часто жартував у Facebook: «Хотілося б вранці прокинутись і побачити, що всі чоловіки стали багатими, усі жінки – молодими і гарними, а усі «регіонали» полетіли на Місяць». Але, на жаль, цього не буде.
Я більше року в цьому кабінеті. І мене постійно намагались розгойдувати — «Опоблок» та інші. Нічого у них не вийшло. Я все одно всіх перекусив. Коли прийшов сюди, одразу замінив заступника, потім — керівників профільних департаментів. Далі подивився, хто не справляється — і теж замінив. Зараз є кілька товаришів на вихід.
За півтора року жодна людина звідси не пішла добровільно. Судяться, тікають на лікарняні, вимикають мобільні, починають писати у Facebook. Лопатою не виженеш. З другого боку, не хочу махати шаблею.

Почали ремонт центрального мосту в Дніпрі. Це пов’язано з тим, що у Києві Шулявський «втомився»? Чи планові роботи?

Віталієві Кличку не пощастило з Шулявським мостом і тим, що він «втомився». Коли це сталося, дніпряни зрозуміли: не просто придумуємо собі роботу від нудьги. Ми, мабуть, першими в країні провели експертизи міської інфраструктури. І вжахнулися. Проблем багато, але за міст переживаю найбільше. Це — центральна міська артерія. Почали ремонт.

Які ще є проблеми у місті?

Основною зараз вважаю проблему медичної реформи. Ми єдині в країні, у кого міські лікарні відібрали й передали області. Цим займався Олександр Вілкул (2011 року в місті провели пілотний проект медичної реформи. Лікарні передали на баланс обласної ради. Вілкул тоді був губернатором Дніпропетровщини. — Gazeta.ua). Тепер усі міські лікарні належать обласній територіальній громаді. І найтрагічніше, що область не може їх фінансувати. Облрада вимагала в нас 230 мільйонів гривень. У мене дуже проста позиція: поверніть лікарні місту – і ми їх фінансуватимемо.
Житловий фонд зношений на 70-80 відсотків. На водоканалі воду можна пити з крану. А люди пишуть: «Чому у нас тече помаранчева вода? Що це за неподобство?». Бо вона йде через труби, які не змінювалися з часів революції 1917-го.

А як із метро?

Нарешті зрушили це питання з мертвої точки. Хотілося б, звісно, щоб підрядник швидше чухався. Але побачимо.

У квітні буде п’ять років після теракту 2012-го. Тоді ще війни не було і цей випадок сколихнув усю країну. Наскільки люди зараз почуваються безпечно?

Не буди лихо, доки воно тихо. Якось нам вдавалось і продовжуємо умудрятись обходитися без терактів. Мабуть, треба подякувати спецслужбам і поліції. 2014 і 2015 року були вибухи і в Харкові, і в Одесі. У нас — Бог відвів. Проводили спеціальні технічні заходи, підслуховували, підглядали, патрулювали — робили все, що могли.
Зараз впроваджуємо програму «Безпечне місто». Встановимо по всьому місту камери з високою роздільною здатністю. З Дніпра не можна буде виїхати, не потрапивши в поле зору камер. Цим займатимуться Нацполіція та Служба безпеки.

Що вважаєте найбільшим досягненням на посаді мера?

У мене достатньо доброзичливців у протилежному таборі. Але вони постійно в стані когнітивного дисонансу. Яку б гидоту не придумали – у Філатова рейтинг зростає. Хвалити й тішити себе не варто. Однак люди бачать, що вирішуємо питання, які роками ніхто не піднімав. Ніколи так не чистили дороги. Цією жахливої зими в Дніпрі можна було їздити де завгодно. Знаю, кияни, наприклад, обурювалися роботою комунальників в столиці. Збираємось робити чотири нових тролейбусних маршрути. Уже відпрацювали схему зміни дорожнього руху.
Іде позитивний тренд і він — дуже стабільний.

В одному з інтерв’ю ви казали, що вдалося знизити тариф на тепло від 15 до 50 відсотків — у деяких будинках. Яким чином?

Тарифи зменшили за рахунок реконструкції і програм енергозбереження: теплові лічильники, різні високочастотні насоси, утеплення теплотрас. 50 відсотків – це ідеальна цифра – десь вискочила. Але економія 15-20 процентів — типова. Один із районів, де ситуація дуже складна, перекриватимемо новими котельнями. Там стоять вивезені з Німеччини за репарацією котли. Вони в шикарному стані, працюватимуть ще 100 років. Але паливо їдять, як не в себе.

Маєте непорозуміння з центральною владою в Києві?

У мене нема проблем із центральною владою. Мало хто в це вірить, бо я — представник опозиційного «Укропу», ще й після історії з Корбаном (Геннадій Корбан — колишній заступник губернатора Дніпропетровської області. 21 березня 2016 року отримав півтора року умовного ув’язнення за викрадення людини. Всі звинувачення правоохоронців на свою адресу спростував. — Gazeta.ua). Але гріх скаржитись. У мої справи ніхто не лізе. Нема такого, що телефонують з Адміністрації президента: «Йди туди, а тепер — сюди. Ось тобі підрядник. Це не роби, або роби ось так».

А намагались?

Жодного разу.

Бояться?

Не знаю. З іншого боку, бачать, що не лізу в їхні справи. Не маю особливого пієтету чи любові до Петра Олексійовича. Але можу сказати, що ні за які блага світу не хотів би сидіти в його кріслі між Путіним і Меркель.
У мене нормальні відносини з прем’єр-міністром, я на «ти» — зі спікером Верховної Ради. Завжди можу зателефонувати й щось попросити. З іншого боку, мені особливо нічого не треба. Звик свої проблеми вирішувати самостійно.

Як розвиватиметься справа Насірова?

Не знаю. Незрозуміло. Єдине, що мене збентежило – коли через «нещасного» Насірова настало масове безумство: у соцмережах хотіли мало не лінчувати його. Це не дуже хороший психологічний тренд. Хоча розумію, що люди втомились, хочуть справедливості, їм набридла постійна брехня. Три роки минуло, а особливих результатів нема.

Дніпро українізується?

Це велика світоглядна суперечка. Методи пана В’ятровича іноді дають зворотній ефект. У тому числі й тут. Нас 2014 року ніхто не питав, хто якою мовою говорить чи хто до якого патріархату ходить. Думаю, якби «в’ятровичі» 2014-го тут пробігли, то все могло б закінчитись зовсім інакше. Такі речі не варто «продавлювати». Це треба робити розумніше. Не може бути єдиної матриці для такої непростої країни. Живемо в умовах гібридної війни, тому маємо застосовувати гібридні методи протистояння з ворогом.

Куди рухається Україна?

Якщо говоримо про довгострокову перспективу, то думаю, що в нас усе буде добре. Матриця, у якій перебувають наші сусіди, нежиттєздатна.

Потрібні дострокові вибори у Верховну Раду?

Ні. Я категорично проти.

Президентські?

Теж проти. Якщо країну вкинути у вир виборів, то всі сидітимуть у мене на голові й вимагатимуть, щоб піднімав чийсь прапор. По-друге, не хочу, щоб такі, як Саакашвілі, потрапили до парламенту.

Чому?

Не тому, що він назвав мене «накачаним ублюдком». Мене тут щодня розгойдують депутати. При цьому вважаю, що зробив багато: метро, трамваї, тролейбуси, дороги. А людина перебувала на посаді голови обласної держадміністрації зі своїм міліціонером, прокурором, начальником податкової, керівником митниці – і не зробила нічого. Це говорить про його коефіцієнт корисної дії.

Як змінилися на посаді за цей час?

Погладшав (сміється). Недосип, відсутність режиму.
Я змінив свою позицію. Можна сидіти у Верховній Раді і постійно щось говорити. А можна тут робити щось справжнє. Намагаюся бути мером всього міста, а не половини. Це — найцікавіша робота у світі. Вона поєднує в собі все: від розуміння інфраструктури — до гуманітарних питань. Місто – дуже складний механізм.

Буває, що хочете повернутись у бізнес і покинути це все?

Не з погляду викликів.

Будете балотуватись на другий термін?

Обов’язково. Це — найкраща робота.

Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: