Кожна роль, як остання

Років 30 тому, а то й більше,  на одному з театральних свят під час капусника з’явилася на сцені метка тітка з кошиком, яка до сліз розсмішила весь зал. Це було ще до Вєрки Сердючки, і тепер я думаю, що якби артиста Дніпродзержинського театру імені Лесі Українки Віктора Гунькіна у той час так само часто показували по телевізору з цим номером, який він сам придумав, то може він прославився б ще більше, ніж ота Вєрка.

У всякому разі  після того капусника його відразу забрали у Дніпропетровськ,  де він недовго попрацював у ТЮГу, а потім став актором українського музично-драматичного театру Ім. Т. Шевченка, де працює й дотепер. У Дніпродзержинськ він потрапив відразу по закінченню Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Там оцінили  і експлуатували  його талант коміка-характерника. Він навіть грав Проню Прокопівну у знаменитій п’єсі «За двома зайцями» та в інших комедіях. А от у Дніпропетровську помітили, що він здатен  на більше.  Приміром, народна артистка України Лідія Кушкова побачила в ньому актора з оголеними нервами, легко збудливого, темпераментного, у якого дуже близькі сльози,  і безпомилково  доручила йому роль Незнамова  у виставі «Без вини винні» О. Островського.

Сам Віктор охоче йде на експеримент, хоч не завжди йому у цьому спочатку довіряли. Років 10 тому випускниця Київської театральної академії ім. І. Карпенка-Карого Аліна Носач обрала для своєї дипломної роботи  п’єсу «9 ночей» М. Вішнєка. Перепробувала  аж чотирьох виконавців головної ролі, поки не зупинилася на Гунькіні. Йому там довелося виходити на сцену зовсім голим, це і для нього, і для його партнерки  Світлани Сущко було шоком, але зуміли подолати себе, адже незважаючи на те, що Віктору було тоді 49 років, виглядає він завжди бездоганно – стрункий, підтягнутий, жодної зайвої складочки чи зморшки – ні на обличчі, ні на тілі. Та й зміг він і глядача захопити не зовнішнім виглядом, а драматичними,  болісними  пошуками душі героя.

Інша дипломниця з Києва Діана Айше  відразу запросила Гунькіна на головну роль у тонку психологічну п’єсу «Маленькі подружні злочини» Е.-Е. Шмітта, де вони з заслуженою артисткою України Іриною Медяник склали  такий чудовий дует, що вистава вже третій рік йде з аншлагами,  і глядачів вона так «чіпляє», що вони не поспіщають розходитись, хочуть ще поговорити на теми подружнього життя з акторами.

У Гунькіна дуже багатий репертуар. Він часто виручає, якщо  потрібна швидка заміна хворого актора. Так, зіграв Наполеона у виставі «Наполеон і корсиканка» І. Губача, а то з нальоту увійшов Дяком  у «Сорочинський ярмарок», бо грав це ще у Дніпродзержинську. І тільки артист може зрозуміти якої напруги, яких нервів вартують отакі раптові вводи у готові вистави.  Діапазону артиста можна позаздрити – від трагедії  до оперет.

Та ось недавно у творчому житті  Гунькіна (а я думаю, що й у культурному житті нашого міста) сталася подія. І знову – це жіноча роль, та цього разу – трагічна. І знову постановник вистави «Зона»  П. Ар’є   заслужений діяч мистецтв України Анатолій Канцедайло не відразу взяв Гунькіна, але коли вже взяв, зрозумів, що то було єдине правильне рішення. П’єса дуже складна, йдеться про людей, які залишилися у Чорнобильській зоні, а під її впливом і жінки там скидаються на чоловіків. Деформується не тільки їх зовнішність, а й характери, переживання, які сягають найвищого загострення. Вистава торік була показана на Міжнародному фестивалі «HOMO LUDENS» у Миколаєві і здобула п’ять дипломів, два з яких дісталися Віктору Гунькіну за його бабу Прісю.

Сам Віктор Володимирович говорить,  що у цій роботі він відкрив для себе Канцедайла, у якого грав і раніше,  але не завжди розумів його. А тут все так зійшлося: і матеріал, і спільне ставлення до нього, і відчуття власного проживання  всіх подій. Він взагалі  цінує і поважає у колегах особистість, без цього не може бути успіху. Щасливий, що застав і працював із зоряним складом трупи шевченківців.

У Віктора Гунькіна багато друзів різних професій поза межами театру, він вважає, що спілкування з ними його збагачує. Коли  у країні був книжковий був, він зумів скласти власну  дуже велику і змістовну бібліотеку. У сім’ї усі – і дружина, з якою живуть аж зі студентських років, і дочка, і онука – люблять читати, охоче мандрують світом у відпустки. Він голова профкому  у театрі, незмінний учасник футбольної команди. Ніякі життєві обставини і труднощі не вибивають його з сідла, у кляті 90-ті він навіть займався малим бізнесом. Та потім все ж повернувся до театру. Тепер каже, що до грошей збайдужів.  Головне – чим живе душа. І це не тому, що днями йому виповнилося 60 років, і про душу час думати. Він відчуває себе молодим, але  серйозно ставиться до життя, до своєї творчості, і щоразу виходячи на сцену, віддається ролі, як востаннє.

19 березня в академічному українському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка відбудеться ювілейний вечір заслуженого артиста України Віктора Гунькіна.

Тетяна Абрамова

Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: