На Дніпропетровщині жінка-легенда творить шедеври з бісеру

Наталю Мудрик в її рідному місті прозвали жінкою-легендою Кривого Рогу. І недаремно. Почесна громадянка Кривого Рогу, колишня співробітниця МВС, старший лейтенант міліції, яка викрила багато небезпечних злочинців, відчайдушна паралімпійка, одинадцятикратна чемпіонка України, Європи та світу, майстер спорту міжнародного класу… Перелічувати всі її заслуги можна безкінечно. А нещодавно Наталя ще й створила незвичайний гердан (шийну прикрасу з бісеру), який, можливо, потрапить до «Книги рекордів Гіннеса».

Життя, пронизане жагою до екстриму

Життєвий шлях цієї невисокої жінки доволі непростий. Народилася вона 25 серпня 1972 року. Коли дівчина підросла, батьки віддали її у спеціалізовану школу з поглибленим вивченням англійської мови. Пізніше Наталя почала цікавитися точними науками, відвідувала заочну фізико-математичну школу. Поступово захопилася спортом — кульовою стрільбою та карате. Весь вільний час вона проводила в одному з відомих тирів міста. Там їй запропонували серйозно зайнятися стрільбою. Вона погодилася. А вже у 1989 році вперше стала чемпіонкою області серед спортсменів і кандидатом у майстри спорту.

Закінчивши технікум, Наталя пішла працювати електромонтером на пульт охорони при міліції. Паралельно продовжувала брати участь у турнірах з кульової стрільби, виступала за команду районного відділу. Працьовитість та наполегливість дівчини вражала. Одного дня їй запропонували посаду оперуповноваженого. І вона погодилася. А чом би й ні? Міліціонерів вона вважала уособленням справедливості і спокою. До того ж жага до екстриму завжди була в крові. Розслідувати злочини та шукати бандитів – це ж так цікаво.

Під час роботи у міліції всяке траплялося. Доводилося навіть бути «приманкою» для маніяка, який нападав на самотніх жінок. Якось Наталя поверталася пізно ввечері з чергування. Несподівано у парку до неї підбігли двоє незнайомців, вимагаючи гаманець. Вони і не здогадувалися, що мали справу із міліціонером. Одного Наталя схопила і доставила в райвідділ. Іншому вдалося втекти…

Похід у магазин за продуктами зимовим вечором перетворився на ще одну історію. Жінка почула крики про допомогу. Підбігши ближче, побачила в чорній дірі ополонки дитину, яка тонула. Наталя миттєво почала витягати маленького хлопчика з льодяної води. Дитину врятувала, натомість сама провалилася під лід. Вибратися допомогли перехожі. Поки чекала на допомогу, одяг примерз до тіла. Наступного дня піднялася температура, але на роботу Наталя все одно пішла.

Про свій подвиг скромна жінка нікому не розповіла. Двоє підлітків, які бачили, як вона рятувала дитину, сказали у міліції, що то вони врятували маленького хлопчика. Але коли в них запитали про подробиці інциденту, псевдогерої відповісти не змогли. Тож довелося їм розповісти правду. За порятунок потопаючого міський голова нагородив героїню орденом «За заслуги перед містом», а в МНС України їй вручили «Знак пошани».

Травма зробила міліціонера чемпіонкою України

Перелом у долі старшого лейтенанта міліції стався 22 грудня 2000 року. Того дня була погоня за небезпечним злочинцем, який перевозив наркотики. Наталя намагалася зупинити доволі кремезного бандита, схопивши його за руки. Той, вириваючись та гучно лаючись, впав їй на ногу. Наталя відчула пронизливий біль, але не відпустила злочинця. Лежачи у снігу, пересилюючи жахливий біль, вона продовжувала утримувати його аж сорок хвилин до приїзду підкріплення.

Результатом боротьби зі стокілограмовим злочинцем став перелом шийки стегна, розрив малогомілкового нерва та зв’язкового апарату. Травма зробила старшого оперуповноваженого карного розшуку інвалідом третьої групи, прикувала до ліжка. Лікарі запевняли — за місяць усе пройде. Але помилилися. У лікарні довелося провести майже рік. А коли виписали, Наталя могла пересуватися лише в інвалідному візку. Довелося забути про кар’єру міліціонера і піти на пенсію по інвалідності. Пропрацювавши оперуповноваженим близько семи років, жінка залишила службу, коли до звання капітана не вистачало лише двох місяців.

Наталя зізнається, що то був дуже складний період у житті. Багато з тих, кого вона вважала друзями, відвернулися тоді від неї. Хтось інший із такою ж нелегкою долею, можливо б, і зламався. Але не Наталя. Вона не занепала духом, вирішила боротися з долею та зайнятися кульовою стрільбою. Ще сидячи на ліжку, жінка почала тренуватися. Перемагаючи біль, щодня робила гімнастику.

– Коли мене виписали з лікарні, я продовжувала тренуватися, – пригадує вона. – Знайомі порадили відвідувати тренажерний зал, адже після довгого лежання м’язи на ногах атрофувалися. Але на заняття із тренером не вистачало коштів. Довелося займатися самостійно, розминати ноги…

Невпинно працюючи над собою, Наталя заново навчилася стояти, а потім і ходити. Весь час вона присвячувала спорту. Однак стрільбою могла займатися лише сидячи. У 2006 році заслужений тренер України Геннадій Чапала запросив її на заняття в «Інваспорті». Наступного року в Дніпрі на Кубку України Наталя виконала норматив майстра спорту. А потім перемогла у категорії «падаючі мішені» на відкритому чемпіонаті Європи з кульової стрільби серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Рік за роком беручи участь у різноманітних змаганнях, стала одинадцятикратною чемпіонкою України, чемпіонкою Європи, срібною призеркою чемпіонату світу, майстром спорту України міжнародного класу.

Спілкуючись із Наталею, я зрозуміла, що вона — дуже самокритична людина. Незважаючи на успіхи, спортсменка ніколи не задоволена собою. Говорить: «Тренуватимусь більше — зможу ще краще». Після кожної перемоги наполегливо готується до наступних змагань. На тренування їй доводиться їздити з Кривого Рогу в Дніпро, в СК «Метеор», де умови для паралімпійців кращі.

Спортсменка створила найдовший гердан у світі

Якось, готуючись до чемпіонату світу-2010, жінка пошкодила біцепс. Перебуваючи у лікарні, серйозно захопилася вишивкою та бісероплетінням. Її першою роботою став невеличкий гердан. Потім створювала інші вироби, багато з яких дарувала знайомим. Брала участь у виставках і ярмарках виробів ручної роботи.

У Наталі з’явилася ідея зробити наймасштабніший гердан. Два роки вона детально розробляла схему, підраховувала кількість бісеру та підбирала кольори. Працювати над шийною прикрасою розпочала у січні 2016-го. А нещодавно завершила роботу. Завдовжки гердан понад три метри, вагою 1920 грамів. У ньому використано бісер восьми кольорів. Жінка подала заявку на встановлення рекорду України.

– Я мріяла зробити найдовший національний виріб, і мені це вдалося, – пишається Наталя. – Прикрасу назвала «Барвиста Україна». Її виготовлено з різнокольорових намистин, що утворюють геометричний орнамент. Гроші на бісер я давно відкладала з пенсії…

Виявилося, що план Наталя навіть перевиконала – її гердан має всі шанси стати найдовшим у світі. Тож сподіватимемося, що він потрапить до «Книги рекордів Гіннеса». А свій рекорд у змаганнях «не коритися долі» спортсменка поставила вже давно.

Маріанна Стець

Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: