14 цікавих фактів про Різдво

1. Прикрашання ялинки насправді символ не Нового року, а Різдва.

Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. А у християнській релігії її називали деревом Ісуса. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. Через антирелігійну пропаганду в СРСР у 20-ті роки заборонили святкувати Різдво. Однак у 1935 році у Кремлі до Нового року влаштували дитячій ранок, де прикрасили зелену красуню. До того часу більшість людей забули, що зірка на верхівці – не просто для краси. Це символ Віфлеємської зірки.

2. Ялинкова куля – насправді стилізоване райське яблуко.

Раніше ялинки прикрашали саме цим фруктом по аналогії з райським деревом. Потім до яблук почали додавати пряники та печиво. Гілки не витримували такої ваги, тож замість яблук вигадали скляні прикраси. Перша ялинкова куля з’явилася в Саксонії у XVI ст.

3.Багато астрономів намагалися дізнатися, чим насправді була Віфлеємська зірка.

Спалаху наднової бути не могло – наша галактика занадто стара. Є декілька гіпотез, які пояснюють біблійне небесне явище. Одна з них припускає, що це була комета, інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша гіпотеза говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому (якщо їх з’єднати лініями, вийде два накладених один на одного трикутника – зірка Давида), – і Меркурій «засяяв» яскравіше.

4. Цікаво, що три східних царя (волхви) Валтасар, Гаспар і Мельхіор, які прийшли до Ісуса також були вченими-астрономами.

Відомі й ті цінні подарунки, що вони принесли малому Месії: золото, ладан і смирну. Золото підносили царям. Ладан – коштовну ароматичну смолу особливого дерева у давні часи підносили в знак благоговіння. Смирною, цінною олією у той час змащували померлих. Тож волхви принесли Христу золото як Царю, ладан як Богу, смирну як Людині. Ці дари збереглися й до сьогодні. Вони знаходяться на святій горі Афон в монастирі святого Павла.

5. Точна дата народження Ісуса Христа в Біблії не згадується.

Науковці досі не з’ясували, яка дата достовірна, і навряд чи дізнаються.

6. Різдво почали святкувати в Х столітті.

Його традиції змішали з місцевим язичницьким святом повернення сонця або початком сільськогосподарського року. У деяких місцях використовувалося доріздвяна назва свята — Коляда. Переддень Різдва вважається найцікавішою частиною свята, тому що включає ритуальні і магічні обряди, деякі передвіщають гарний урожай і довге життя.

7. Саме в ніч перед Різдвом, за народним повір’ями, панують дві сили: добра та зла.

До якої людина примикала, та й творила з нею дива. Одна зазивала колядувати й славити народження Христа за святковим столом, а інша збирала на шабаш відьом. Ворожіння на Різдво по праву вважаються найбільш правдивими і своїм корінням сягає часів язичницьтва.

8. До Різдва віруючі мають витримати 40 днів посту.

За суворими правилами останній день найбільш жорсткий – 6 січня людям рекомендовано не вживати ні води, ні їжі до першої зорі – символу зірки Віфлеємської. Тоді дозволяється скуштувати кутю або сочево (пісна страва, яке готується з пшениці або рису з медом та фруктами).

9. За традицією, на Святвечір мало бути 12 пісних страв.

Кутя, узвар, горох, капусняк, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби. Після вечері, яка тривала 3-4 години, кутю та деякі інші страви не прибирали зі столу, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води та чистий рушник.

10. Ранесенько до схід сонця 7 січня починали ходити хлопчики-віншувальники (дівчаткам ходити з вітаннями не годилося) і «віншували».

Віншувальникам дуже раділи, бо господарі переживали, щоб першою не прийшла особа жіночої статі (це віщувало хвороби). Тому радо обдаровували хлопців грішми та гостинцями (цукерками, яблуками, горіхами, книшиком і т.п.).

11. Перші дитячі ватаги колядників йшли в підвечірок 7 січня.

Кожен мав через плече торбинку, куди складали гостинці. Коляда – це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну. Дехто ходив по хатах з вертепом. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде Новий рік.

12. У різних регіонах колядування проводилося по різному: на Покутті колядували ще напередодні Різдва, на Лівобережжі – першого дня, а на Поділлі – водили ватаги лише другого дня свят.

13.Традиційний одяг колядницьких ватаг – білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат.

Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами. Обходячи оселі, колядники піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей, бажаючи всім щастя й здоров’я на многії літа.

14. Прикмети: «Якщо на Святвечір сніжна погода – буде врожай на хліб». Вважалося, що в цей день, останній перед Різдвом, снігопад – ознака процвітання господарства у новому році. А якщо у цей день мороз – у сім’ї буде злагода та любов.

Джерело: socportal.info

Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: