Блакитний вогник згас в оселі, тож мешканці і невеселі

Це ми про газ. Звичайний, природний, побутовий. Майбутнього року, до речі, всі бажаючі зможуть відсвяткувати 60-річчя з його появи у нашому місті. Уявіть собі, до 1957 року в Дніпрі не було газопостачання. Взагалі! Що означала його поява для міста та жителів, найкраще пояснить цитата з розділу «Історія» на сайті ПАТ «Дніпрогаз»: «Голубой огонек, зажженный в домах жителей, за короткое время внес изменения в облик города и быт его тружеников. Исчезли груды твердого топлива из дворов домов, дымоходы и трубы отопительных котельных, коптивших воздух». На вулицю Путилівську, одну з багатьох збудованих на місці img_1606зруйнованої під час Другої світової Султанівки, газ почали проводити 1962-го. Мешканці будинку №8, усі — працівники заводу ім. Карла Лібкнехта та їхні тоді ще молоді родини, у вересні 63-го отримали «Посвідчення на право користування газом» та можливість підігрівати воду для прання та купання у колонках, готувати їжу та кип’ятити чайники на газових плитах. А 52 роки потому, 12 травня 2016-го, газопостачання у будинку №8 було відключено тими, хто прийшов на місце дніпропетровського «Горгазу», — ПАТ «Дніпрогаз».

 

 

Причина – висновок про непридатність до експлуатації димових і вентиляційних каналів (далі – ДВК) будинку через «незаконно встановлені супутникові антени». Акт, підписаний чистильниками ДВК з ТОВ «АВС БІЛД СЕРВІС» та представником КП «Жилсервіс-9», датовано 10 травня. Мешканці будинку №8 змогли побачити той акт лише через два дні, 12 травня, коли до них прийшли відключати газ працівники ПАТ «Дніпрогаз». Тобто «Дніпрогазу» підписанти акт надали вчасно, а от мешканців про те, що може статися аварійна, загрозлива для їхнього здоров’я та життя ситуація, повідомити не квапились. Хоча в самому акті відзначено, що всі були відразу ж попереджені «про заборону користування газовими приладами і апаратами». Як би там не було, вражені неприємною несподіванкою мешканці будинку вирішили, що достатньо усунути вказану в акті причину непридатності ДВК, тобто демонтувати супутникові антени, і газопостачання буде відновлено. Антени прибрали того ж дня, 12 травня. От тільки газ у будинку не підключили.

 

img_1602

 

Люди мовчати не стали — преса, ТВ, гучний суспільний резонанс зробили свою справу, хоча й частково. 16 травня в усіх квартирах до кухонних плит підключили газ. З колонками все набагато гірше. З 16 квартир її підключили лише в тій, де господарі кілька років тому за власним бажанням вирішили перенести газову колонку в кухню. Всім іншим, у кого колонки встановлені у санвузлах, «Дніпрогаз» газові труби обрізав. Здавалося б, усе очевидно — колонки були змонтовані саме там за проектом, виконаним фахівцями «Дніпрогазу» на початку 60-х років минулого століття. Ну а те, що більшість з них протягом 2001—2012 років власники квартир замінили на новіші, – хіба погано? Газовики стверджують, що це «самовільно», тож може призвести до аварійної ситуації. А стверджують вони це лише тому, що ті дільничні газовики, яких мешканці будинку викликали, аби вони замінили стару колонку на нову та підключили її так, як треба за нормами та правилами, не склали про це ніяких актів, проектів та ескізів. Лише поклали готівку у свою кишеню.

 

Невже це справді була завчасна підготовка «конфліктної ситуації, пов’язаної із відсутністю в архівах підприємства відповідних ескізів та документації, а також маніпулювання термінами «незареєстрований прилад», «заміна газового обладнання» та «самовільно підключений газовий прилад», як поскаржились мешканці будинку №8 до місцевого відділення Антимонопольного комітету? Ну який же він самовільний, той прилад, якщо підключений дільничним газовиком, якого викликали зробити це лише тому, що він представляє на вулиці Путилівській ПАТ «Дніпрогаз»? А те, що нову колонку той самий дільничний власноруч установив саме у санвузлі і не попередив, що вона повинна бути в кухні? А після цього записав її модель та характеристики до абонентської книжки і технічного паспорта та кілька років поспіль регулярно робив її перевірки, про що свідчать його ж записи у тій самій книжці? Та у цього дільничного навіть прізвище та ім’я є. Але сивочолі господині та господарі помешкань на Путилівській, 8 називати їх на диктофон не хочуть. Бо привчені за довге життя «домовлятися»? Бо не хочуть сваритися? І продовжують гріти воду на плиті…

 

img_1630

 

Більш молоді та активні мешканці будинку захищають і себе, і, вибачте за правду, стареньких, дай їм Бог здоров’я та довгих літ. Захищають тих, хто ледь пересувається із паличкою, та тих, хто вже з ліжка встати не може через похилий вік та хвороби. У восьмому будинку таких декілька. Тож ініціативна група склалася невеличка, але дуже активна. Постійне письмове та усне спілкування із ПАТ «Дніпрогаз» та його відповіді як за кимось заздалегідь прописаним сценарієм: «заборонено», «порушення», «не допускається», «відключено» із наведенням сили-силенної правил та норм, частіше за все – ДБН В.2.5-20-2001. Але ж вони насправді є обов’язковими виключно для суб’єктів господарювання, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення, а зовсім не для фізичних осіб-споживачів.

 

Кілька звернень до Антимонопольного комітету України, на жаль, теж не дали позитивного результату для людей, заради чийогось збагачення позбавлених благ цивілізації. Ба більш, відповіді Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України змусили мешканців будинку №8 по вулиці Путилівський ще раз перевірити адресу на конверті – а чи туди, де пильнують за додержанням «пріоритету прав споживачів», вони писали скарги? Писали, щоб захистити себе від дій знахабнілого монополіста? От лише одна цитата з відповіді місцевого представництва АМКУ на першу заяву мешканців будинку, отриману ними ще в липні: «В який спосіб газорозподільне підприємство зобов’язане поінформувати Вас про причини і строки припинення газопостачання, законодавством не передбачено. З наданої товариством (на увазі, очевидно, мають ПАТ «Дніпрогаз». — Авт.) інформації встановлено, що вас поінформовано про причини припинення газопостачання». І це – лише початок першої відповіді на перше звернення. А от цитата вже ближче до її кінця. Приводимо повний абзац: «Наявні у територіального відділення документи свідчать про те, що за вашою адресою самостійно проведена заміна твердопаливних опалювальних приладів на газові водонагрівачі, що не допускається. Інших документів, які спростовують самовільну заміну, Вами не надано».

 

Тобто збудовані 1947 року разом із будинком печі, знесені 1962—63 року, мешканці будинку повинні були зберегти до цих пір. Але – ви тільки уявіть собі цю картину! – мешканці, вони ж працівники славетного заводу ім. Карла Лібкнехта, самовільно «твердопаливні» печі знесли та самі підключилися до газової труби. Задля того щоб «изменить быт тружеников» та «исчезли груды твердого топлива из дворов домов, дымоходы и трубы отопительных котельных, коптивших воздух». А хто цим людям видав абонентські книжки, технічні паспорти, посвідчення про право користування газом? Хто їм квитанції за спожитий газ протягом більше ніж півстоліття виписував? Хто гроші за спожитий газ отримував?

 

Ініціатори «спротиву» на Путилівській не здаються, газ будинку потрібен. Електричні водонагрівачі в кожній квартирі стара будинкова електромережа категорично не витримає, а щоб замінити її на сучасну та більш потужну, грошей треба не менше, ніж на всі «газові» проекти. Висновок, на жаль, невтішний: «хтось» на прикладі Путилівської, 8 вперто намагається відпрацювати майбутній сценарій з викачування грошей. Адже ні для кого не секрет, що і перенесенням тих колонок, і розробкою проектів їхнього перенесення, і продажем уже сертифікованого обладнання займаються, як правило, високофахові газовики. Частіше за все без відриву від основного місця роботи. А як відпрацюють ще й цю схему – підуть далі. Адже і на Путилівській, і на сусідніх вулицях, і в інших районах, селищах та містах ще багато таких будинків…

Добавить комментарий