25 років тому над Дніпром назавжди підняли державний прапор

Відомий художник Іван Шулик був учасником історичної події. Разом з побратимами з Народного Руху він пригадує події того серпневого дня.

shulikДніпропетровськ часів конаючого СРСР був сповнений вороже налаштованих проти нашої держави. Тодішня міськрада майже вся була за складом прокомуністична і тхнула імперською запопадливістю. Та патріоти майбутнього Дніпра збиралися на мітинги і вимагали визнати незалежність та її головний символ. Іван Шулик розповідає:

— Вперше державний прапор ми підняли на Театральній площі. І хоча ми його охороняли, міліція за наказом тодішньої влади, святиню брутально зірвала. Я голодував чотирнадцять діб, потім у столиці головного ворога нашої вільної України Москві сталося ГКЧП… Та чужій і місцевій реакції не вдалося спинити нашу свободу. 8 вересня 1991-го над міськрадою ми підняли прапор з двома відомими кольорами. Вони були дуже поперек горла місцевим депутатам. Та рішення вони затвердили, а Валерій Пустовойтенко раптом прийшов на мітинг і навіть поцілував полотно державного символа …

Голова управи УНП Віталій Кравченко у ті буремні часи був депутатом Жовтневої районної ради. Вона теж була вщерть наповнена щирими ворогами самостійного вибору України:

kravchenko— У цьому зібранні ми створили групу демократів, проте авторитарна більшість була різко проти встановлення прапора над райрадою. Він з’явиться тут лише у жовтні, як і над Бабушкінською райрадою. Інші депутати будуть чекати загальнодержавних рішень… На мітингах збиралося чимало небайдужих людей, справжніх патріотів. Зовсім тоді молоді, вони потім будуть роками боротися за нашу незалежність. Багато з них візьмуть участь у революції Гідності, і стануть до лав захисників у війні на сході.

Через чотири дні після встановлення прапора над міськрадою в обласному центрі, він гордо піднявся і над Солонянською райрадою. Засновник місцевого осередку Народного Руху Анатолій Сокоринський теж був свідком, як швидко «перефарбовувалися» опоненти патріотів:

sokorinskij— Наш Січеславський край, а він точно ще буде мати таку офіційну назву, рвався до омріяної волі. Подія встановлення українського прапора Іваном Шуликом і його однодумцями  над тодішнім  Дніпропетровськом стала історичною віхою. Вона день у день співпала з датою установчих зборів Народного Руху у 1989-му. Та окрім символічності, ми потім зіткнулися з довгою боротьбою з незалежність, який уособлює цей прапор.  Мені трохи весело згадувати, як 12 вересня 1991 року я ніс його, щоб встановити над найбільш помітною спорудою у Солоному. Та в останній момент прапор вихопила заступниця голови райради і заходилася обстоювати нашу державність, яку до цього шанувала не дуже.

Ігор Суховий

Поделиться:

Читайте также: