У Дніпрі презентували твори про маловідомі події в Іловайську

DSCN3159В облдержадміністрації відбулася презентація книг Романа Зіненка та Євгена Положія про маловідомі сторінки Іловайської трагедії

В одному з вересневих номерів газети “Наше місто” за 2015 рік вже розповідалося про сумського письменника і журналіста Євгена Положія та його роман “Іловайськ”. За цей час вийшло 14 тисяч примірників книги двома мовами – українською та російською. Автор збирав матеріали про Іловайський котел півроку. Він об’їздив майже всю країну та взяв близько ста інтерв’ю в очевидцев тих важких незабутніх подій. Лише за рік твір набув великої популярності в Донецьку, Криму, та навіть Росії.

Євген– В Криму книгу вважають контрабандним товаром та вилучають, – говорить Євген Положій. – Роман я написав зі слів очевидців – бійців різних підрозділів. З усіх цих розповідей я склав 16 новел. Через весь твір проходять історії трьох героїв, що є узагальненими образами: бійців з Донбасу та “Дніпра-1”, а також медсестри з Одеси… До речі, у Дніпропетровській облдержадміністрації працює один з героїв моєї книги – Іван Погорєлий.

Зараз письменник разом із колегами готує книгу пам’яті воїнам АТО “Героям слава” і фотовиставку, яка подорожуватиме різними країнами світу. Автори вже написали 114 есе про родини загиблих солдатів – уродженців Сумської області. Але робота над книгою продовжується. Журналісти використовують як офіційну інформацію, так і розповіді очевидців.

Якщо книга Євгена Положія – художній роман, то твір Романа Зіненка “Іловайський щоденник” – більш документальний. Роман пройшов Іловайськ від початку до кінця. Його книга, яку він написав за два місяці, – справжня сповідь очевидця. Судячи з відгуків у соціальних мережах, вона користується популярністю навіть серед російських бійців.

Роман Зіненко– Твір вийшов півроку тому, але я ще продовжую вдосконалювати його, – пояснює автор. – Це моя дебютна книга. Написав її у творчому пориві за два місяці. Просто описував те, що бачив, чув та відчував. Як я потрапив у Іловайськ в 2014 році, як брав участь у воєнних подіях в Маріуполі. Мені допомагали мої побратими. Але деякі хлопці відмовлялися пригадувати важкі події. Після демобілізації вони навіть спілкувалися з психологами, щоб просто забути все…

Роман Зіненко говорить, що спочатку писати книгу було легко. Але коли боєць вже завершував роботу над нею, йому самому важко було її перечитувати та згадувати все, що довелося пережити.

– Я майже зненавидів свій роман, пригадуючи усе, що завдавало болю, – зізнається письменник. – Однак зараз розумію, що в ньому є багато недосказаного. Є бійці інших підрозділів, про яких я не згадав. Є і події, описані не точно. До мене постійно звертаються солдати з побажаннями включити їх історії до мого твору. Тож у майбутньому планую доповнити та перевидати його. Одночасно працюю над черговою книгою, теж про війну на Донбасі. Ми мало знаємо про так звану сіру зону. Хочу розповісти про неї.

Маріанна Стець, фото автора

Поделиться:
Комментарии:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: