Позивний 911: сповідь волонтера

КнигаУ Дніпропетровську презентували книгу черкаського правозахисника, волонтера і письменника Валерія Макєєва «Сто днів полону, або позивний 911».

Валерій Макєєв — колишній бранець сепаратистів. Одна із його волонтерських поїздок завершилася тим, що він потрапив у полон бойовиків «ЛНР», де чоловіку довелося провести більше трьох місяців. Довгий час волонтера допитували і утримували у в’язниці, де він переніс інфаркт. На щастя, його звільнили. Усе, що Валерій пережив, перебуваючи на окупованій території, він виклав на сторінках книги, яка минулого року потрапило в десятку кращих творів про війну. В передмові до неї письменник називає полон «надпотужним мікроскопом міжлюдських та міжсуспільних відносин».

— Книга з’явилася якось сама собою, я її навіть не планував писати, -зізнається автор. — Чесно кажучи, це мій перший літературний твір. Взагалі-то це не книга у класичному розумінні цього слова. Навіть не знаю, якого вона жанру. Але писав щиро, поклавши руку на серце.

Письменник потрапив у полон разом зі своїм товаришем, журналістом Романом Черемським із Харкова. Тоді усім їм здавалося, що вони потрапили в інший вимір, з якого важко буде виходити. В ті моменти, коли вже зовсім було сумно та важко на душі, Роман проводив для Валерія курси журналістики.

Валерій Макєєв— Коли я закінчив працювати над твором, то дав чернетки товаришу, щоб той оцінив роботу, — розповідає Валерій Макєєв. — Було це після того, як нас звільнили. Пройшов цілий місяць, а Рома усе не відповідав. Нарешті я подзвонив йому та запитав про «Сто днів полону». А журналіст відповів, що навіть не починав читати книгу, оскільки не хотів пригадувати ті важкі моменти життя.

Близько 90% книги складають чисті факти, а все інше — оціночні судження автора. Історії реальні, але імена героїв було навмисно змінено.

— Один із моїх знайомих лікарів, прочитавши твір, запитав, чому я не згадав про нього жодним словом. А я відповів, що він — один із героїв, але під вигаданим ім’ям, — пригадує письменник.

На жаль, у полоні часто бувають розстріли, тому немає гарантії, що колись звідти повернешся. Під час одного із допитів письменник побачив скриню, в якій лежали скривавлені паспорти і військові квитки. Валерій Макєєв попросив віддати йому ці документи, щоб потім передати їх родичам загиблих.

— Мабуть, найважче у полоні доводиться журналістам, — зазначає автор книги. — Їх там нерідко звинувачують в усьому негативі, говорячи, що ті неправильно висвітлюють події. Молода журналістка Марія Варфоломєєва в полоні вже більше року. Бойовики «ЛНР» пропонували обміняти дівчину на дідуся на прізвисько Пасічник, який приніс банку меду з вибухівкою на блок-пост у Станиці Луганській. Але цю пропозицію було відхилено. Три місяці тому зв’язок із Марією припинився. В дівчини була одна бабуся. Коли вона дізналася, що її онука перебуває у полоні, то закінчила життя самогубством.

Останнім часом до автора надходять пропозиції екранізувати книгу. Крім того, її вже перекладають на інші мови. Твором вже зацікавилися журналісти з Ізраїлю, а також білоруси та поляки.

Маріанна Стець, фото автора.

Поделиться:
Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: